Уряд Росії пропонує Україні укласти нову міждержавну угоду про співпрацю в газовій сфері, яка б закріпила газові контракти від 19 січня 2009 року між НАК "Нафтогаз України" і ВАТ "Газпром".

     

     Проект містить зобов'язання тільки однієї сторони - української. Не передбачено в ньому відповідальності Росії за будь-які порушення щодо постачання газу або транзиту середньоазійського палива, як це закладено в діючій угоді від 2001 року.

    

     Путін захищає виключно інтереси Росії. Тому Російську Федерацію, зрозуміло, влаштовує все. Адже наступного року, згідно з газовим контрактом, підписаним в січні, ціну на російський газ буде суттєво збільшено. Так званий 20-відсотковий дисконт, який діяв у нинішньому році буде ліквідовано. І Україна платитиме вже повну середньоєвропейську ціну. Хоча сьогодні Україна платить ціну вищу, ніж певні європейські країни. Це суттєвий удар по економіці країни, вартість виробництва продукції наших головних експортерів суттєво зросте. Вже зараз їм складно конкурувати, згідно з даними станом на І квартал 2009 року Словаччина отримувала газ по 206$ за тисячу кубометрів,

Австрія - 280$,

Німеччина – до 260$,

Італія - 235$.

Білорусь – 150$,

Росія - по 100$.

Бельгія до - 300€,

Польща – 302€,

Франція - до 279,5€.

    

     А українським хімікам завдяки «унікальним» домовленостям Тимошенко вже згодом доведеться купувати пальне по 450 доларів за тисячу кубів. Посилання прем'єр-міністра на те, що Україна отримуватиме за транзит газу на 60% більше - також цікаве. Адже вартість транзиту збільшиться на один долар, а ціна на газ зросте на аж 100 доларів. Цей контракт передбачає в наступному році додаткове «викачування» з України на користь Російської Федерації двох мільярдів доларів, з огляду на ті контрактні зобов'язання, які є сьогодні. Тобто різниця між тим, скільки ми додатково отримаємо від транзиту, і тим, скільки ми додатково заплатимо за газ, становить 2 мільярди доларів на користь Росії.

     

     18 листопада у Стокгольмі відбувся саміт, на якому Росія та Євросоюз дійшли згоди з питань енергетичного співробітництва. Оскільки завдяки діяльності нинішнього уряду Україна продемонструвала себе як вкрай ненадійний партнер – вирішено побудувати два газопроводи в обхід території нашої держави. Якщо ці проекти почнуть працювати, Україна позбудеться мільярдних доходів від транзиту російського газу в Європу, адже паливо піде іншим шляхом. До того ж, Україна втратить важливу геополітичну роль. На сьогодні Юлія Тимошенко жодним чином не відстоює інтереси держави і у підсумку ї керівництво урядом виллється в десятки мільярдів гривень щорічних втрат для українського бюджету. Як прогнозують експерти, ситуація ще більше ускладниться у наступному році, якщо Тимошенко залишиться при владі і буде надалі займатися газовим питанням. Кремль серйозно не сприймає діючий український уряд, тому, пропонує найменш вигідні умови для співпраці. У будь-який момент Росія може вимагати 6 мільярдів доларів штрафних санкцій за недобір газу, а усі заяви Тимошенко про те, що вона нібито домовилась – не більше, аніж усні байки, насправді ніяких письмових доказів не існує.  

    

     Натомість, підписавши і ратифікувавши такий договір, Україна до 2030 року втрачає право приймати будь-які суверенні рішення по транзиту газу. У проекті відзначено, що Україна гарантує недоторканість власності РФ та її суб’єктів господарювання, природного газу і об’єкти газотранспортної системи, які належать їм на території України. Ці об’єкти користуються цілковитим і безумовним правом власності і не можуть піддаватися примусовому вилученню.

 

     Для того, щоб була зрозуміла суть вищенаведеного матеріалу, варто підсумувати. Підписання такого договору, згідно із законодавством України, вимагає ратифікації Верховною Радою. Якщо згоди парламенту буде досягнуто, Росія може подати позов в арбітражний суд на «Нафтогаз» з приводу штрафів за недобір газу. Суд присудить арештувати українську газотранспортну систему і передати її за борги «Газпрому», оскільки ратифіковані міжнародні договори мають пріоритет в порівнянні з внутрішнім законодавством України, в тому числі – і з законом про трубопровідний транспорт, який захищає українську ГТС від відчуження.

 

     «Ловкость рук и никакой магии». Так просто і красиво, завдяки діяльності Тимошенко Україна може позбутися стратегічно важливого сегменту економіки і таким чином ми будемо зв’язані по руках і ногах. А тепер опустимось із міждержавних і політичних пояснень до звичайного українського громадянина, що він отримує внаслідок такого прояву «прем’єрської» турботи?

 

     По-перше він отримає високу ціну на газ – це логічно. По-друге, він отримає не просто високу, а дуже високу ціну на газ. Причина вже є: розпочато процес розформування підприємства «Полтаванафтогаз», яке забезпечує значну частину внутрішнього видобутку. Це підприємство має у своїй власності близько 1500 свердловин, усі їх хочуть віддати «по руках». До слова, список потенційних українських магнатів виглядає як звичайний партійний список БЮТу. Відтак, зрозуміло, кому вигідна така приватизація. На сьогодні «Полтаванафтогаз» продає український газ по 365 гривень за тисячу кубометрів, натомість після урядової «реформи», ціна його буде близько 1600 гривень за куб, адже приватний власник не буде працювати собі у збиток. Відтак, важелі, які б могли стримувати дорожнечу російського газу взагалі зникнуть, якщо зараз блакитне паливо для населення забезпечується майже за рахунок власного видобутку, то за умови збільшення ціни у 4 рази, цього ж можна очікувати і від цифр у платіжках за газ.

 

     До сьогодні, газові опалювальні прилади у більшості населених пунктів не модернізовані. В людей просто немає на це грошей, до того ж не фінансується жодна програма, яка передбачає стимулювання громадян встановлювати економне обладнання. Нові ціни на газ змусять переходити на старі добрі дрова та вугілля, незважаючи на те, що в підведення газу були свого часу вкладені чималі гроші.