- Прикро, що на сьогодні ми дійшли що називається до межі. Протягом п’яти років ця влада не лише не зробила нічого в країні, а й призвела до катастрофічної руйнації. Усім нам та майбутнім поколінням ще довго доведеться розраховуватися за помилки уряду. Незалежність, як вам відомо є економічна, політична, територіальна політична та військова, у жодній з них не можна назвати Україну цілком незалежною державою, яка здатна самостійно вирішувати власні питання. Фінансова політика була бездарною, і як наслідок ми цілком залежимо від іноземних позиків. Банківська система практично не належить українцям, а це означає, що і працює вона не в інтересах громадян. Високі відсоткові ставки, невигідні умови кредитування – це ті наслідки, які ми маємо від такої несамостійності. 70-75% банківської системи належить іноземним банкам, зрозуміло, що вони працюватимуть на власні інтереси і наші люди часто в них не вписуються.

- Національний банк на початку керування державою уряду Тимошенко мав 38 мільярдів доларів золотовалютних запасів. Що означає ця цифра? Вона демонструє міру платоспроможності держави. 38 мільярдів протягом двох останніх років зникли з країни, за інформацією з достовірних джерел на сьогодні в Україні залишилось лише 2 мільярди. Гроші бездумно розтринькали, ніхто не може точно вказати на які цілі і отримати інформацію нікому не вдається – вона приховується за сімома замками. Я переконаний, що це злочин проти народу. Разом з тим, президент лобіював інтереси голови Нацбанку, незважаючи на те, що Верховна Рада неодноразово висловлювала Стельмаху недовіру. І взагалі, що таке борг і яким чином він гальмує розвиток? Візьміть для прикладу хоча б вашу сім'ю: накопичили грошей – купили телевізор, знову підзбирали - купили ще якусь необхідну річ. Якщо б ви мали борги на роки вперед, то безперечно завдання покращити побутові умови не стояло б на першому місці. Наша держава на сьогодні має одне завдання - виплатити борги, які жодного функціонального значення для економіки не мали. З такими темпами нас просто можуть ізолювати. 

   - Неодноразово піднімаються питання про торгові операції із землями сільськогосподарського призначення. Як Ви вважаєте, чи готова Україна до таких процесів?

- Завдяки мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення ми ще є господарями на власній території. У нас 33% чорнозему, - це ласий шматок. Інтерес західних покупців до таких родючих земель чималий. І сподіватися, що вони не звернуть на це увагу - марно. Окремі політики вже давно хочуть надати можливість купувати українські землі іноземцям. Однак, наша партія не дозволяє таких антидержавних кроків. Торгівля землею повинна відбуватися, але ці відносини потрібно впорядкувати, створити кадастр, реально оцінювати землю. Передбачити усі можливі ризики та виключити їх можливість. Якщо ми володіємо землею, ми володіємо ситуацією в державі, як неплатоспроможну і ненадійну державу. 

   - Прокоментуйте ставлення Партії регіонів до військового статусу України?

   - Україна має бути нейтральною державою. Потрібно розуміти, що військові конфлікти будуть збільшуватись, тому не варто вступати у будь-які військові блоки. В Конституції прописано, що ми позаблокова держава, тому таке питання вирішується на референдумі, а не групкою зацікавлених осіб. Свого часу саме завдяки Партії регіонів Україну не здали до НАТО. Подекуди Партію регіонів звинувачують у блокуванні роботи Верховної ради. Так, блокування це не вихід, але, на жаль, інколи зупинити протизаконні рішення можна тільки таким чином інакше, наші хлопці давно були б в Афганістані чи інших гарячих точках у ролі гарматного м’яса. Бо ми були б маленьким гвинтиком у великому механізмі – це по-перше. По-друге, ми нажили б собі ворогів в особі сусідніх держав, а цього робити не можна. В Європі нас ніхто не чекає, там люди заможні, а ми - злидні. На яких умовах нас прийматимуть у євроспільноту і для чого це взагалі їм потрібно. Європейці розуміють, що, зробивши такий крок, вони ризикують заполонити свої держави дешевою робочою силою. Тому, сподіватися на це марно, потрібно акцентувати увагу на розвитку держави, а не кидатись у чиїсь обійми. Третина національного обороту України пов’язана з економікою Росії. Якщо добре зважити, то Росія для нас дуже вигідний економічний партнер. Близько 7 мільйонів українців працює за кордоном, в тому числі і Росії. То чи потрібні нам конфлікти? 

 

   

 - Змінилася і, на жаль, не на краще. Надзвичайно важкий стан з медициною. Україна втрачає близько 600 тисяч населення щороку. Не кожна війна забирає таку кількість життів. У нас важкі медичні, соціальні умови, невпевненість у завтрашньому дні. В Україні від інсультів та інфарктів помирає близько 30 тисяч людей щороку. Іноземні сеціалісти переконують, що для нашої держави достатньо 25 мільйонів жителів: 10 мільйонів пенсіонерів, 10 мільйонів робочих і 5 мільйонів дітей. Такими темпами нашу територію дуже швидко звільнять від населення. А для того, щоб знищити народ, не обов’язково оголошувати війну. Війни зараз значно вишуканіші, ніж колись, вони більш тривалі, але беззбройні – це пропаганда шкідливих звичок, генетично модифіковані продукти харчування тощо. Тривалість життя скорочується з кожним роком і причини, які на це впливають, штучні. Люди масово помирають у сорокарічному віці, - у жодній з європейських країн таких показників немає. 

 

 

- Приватизація виявилася неефективною. Жодне з приватизованих підприємств не виробляє конкурентоспроможної продукції. Якість подекуди не задовольняє не лише зовнішнього споживача, але й внутрішнього. Ми країна, яка має авіабудівну і космічну галузь, втім, жодних нових розробок не впроваджується. Підприємства існують радше по інерції, про розвиток взагалі не йдеться. В Києві був ряд великих підприємств та заводів, жоден з цих заводів не функціонує. Змінити ситуацію може тільки цілісна команда на чолі з розумною людиною. Якщо «помаранчеві» залишаться ще на один термін, то робити в цій країні буде нічого. Нам і так вже давно мали б оголосити дефолт, оскільки держава абсолютно неплатоспроможна. Нас просто оптом куплять і зроблять рабами у власній країні. У такій невтішній перспективі наші нащадки можуть бути безправними рідній землі. Які виходи я бачу з даної ситуації? Повина відбутися реформа: політична, конституційна і кадрова. Якщо ми не візьмемо ситуацію у свої руки і вчасно не змінимо хід подій, то для України можуть настати важкі часи. 

- Як ви оцінюєте вподобання волинян до кандидатури Віктора Януковича. Чи змінилася ситуація протягом останніх років?

- Безперечно – змінилася. Волинь завжди була неоднорідним регіоном у своїх вподобаннях. Спрогнозувати електоральні настрої не завжди вдавалося. Втім, сьогодні прогнози очевидні. Я спілкуюся з волинянами, ми зустрічаємося, обговорюємо життєві питання і я бачу, що вони розчаровані нинішньою владою і бажають насправді мудрого та сильного керівника. Ним є Віктор Янукович. Це не лише моя власна думка, а й переконання десятків людей, з якими ми розмовляли. Волинь голосувала за «помаранчевих», оскільки думала, що ці керівники щось зроблять, як бачимо, цього не сталося. Тому, мабуть, не потрібно навіть переконувати, люди самі розуміють, що таку владу потрібно змінити. Маю надію, що свідомість у нас прокинеться і це дасть змогу підняти країну. Останнім часом я часто відвідую Волинь і під час переїздів складається враження, що територією сіл пройшла війна: господарства зруйновані, ферми, де колись тримали величезні поголів’я худоби, лякають пусткою, багато будинків стоять порожні – такі пейзажі прикро спостерігати. 

Я переконаний, що люди вже зрозуміли який вибір варто робити. Безперечним є одне: 17 січня ми переможемо, оскільки іншого розвитку подій, як поступовий розвиток держави я не вбачаю. У Верховній раді повинна бути ефективна і працездатна більшість, тільки тоді будуть прийматися конструктивні та нагальні рішення. Такою командою є Партія регіонів на чолі з Віктором Януковичем, який буде справжнім і послідовним керівником держави.