Команда Партії регіонів завжди приділяла велику увагу проблемам людей з обмеженими можливостями. За час роботи уряду Віктора Януковича в 2006-2007 рр. були вдосконалені фактично всі нормативні акти, спрямовані на поліпшення життя інвалідів. 11 травня 2007 року Віктор Янукович підписав Державну програму розвитку в Україні системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, психічними захворюваннями і розумовою відсталістю до 2011 року. У 2007 році у порівнянні з 2005 роком було вдвічі збільшене фінансування програм соціального захисту інвалідів. Для непрацюючих інвалідів другої та третьої груп (близько 1 млн чол.) пенсійна виплата була підвищена до 80% прожиткового мінімуму.

На відміну від політики Тимошенко, яка відверто ігнорує проблеми громадян з обмеженими можливостями, турбота про людей, які потребують допомоги, - одна з основних цілей програми Віктора Януковича як кандидата в Президенти України. Партія регіонів уже розробила ряд законопроектів, спрямованих на захист прав інвалідів. Наприклад, законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань реабілітації й соціального захисту інвалідів». Документ передбачає створення більш сприятливих організаційних умов для працевлаштування та соціального забезпечення інвалідів, встановлення пільг при оподатковуванні громадських організацій інвалідів і заснованих ними підприємств. Запропонований також законопроект, що передбачає право інвалідів безкоштовно отримати другу вищу освіту, якщо вони не можуть працювати за першою спеціальністю у зв’язку зі станом здоров'я.

Натомість уряд Тимошенко нічого не робить для того, щоб полегшити життя інвалідів і забезпечити законні права. Навпаки, нинішня влада намагається залишити їх без засобів до існування, бо, враховуючи політику чинної влади, можна сміливо дійти до висновку, що її представники працюють над знищенням цілої соціальної категорії. Як інакше пояснити те, що у 2009 році повністю заморожене зростання соціальних виплат інвалідам. І без того незначна державна допомога не збільшена навіть з огляду на рівень інфляції, хоча Тимошенко обіцяла це зробити. Уряд свідомо не фінансує ряд бюджетних програм. На сьогодні досі не розпочате фінансування купівлі житла для сліпих і глухих. На третину недофінансоване санаторно-курортне оздоровлення інвалідів. Статті «Забезпечення інвалідів автомобілями» у держбюджеті на 2009 рік немає взагалі. Точно так само чиновники вилучили 74 млн. грн. на розробку інноваційних технологій засобів реабілітації та скоротили фінансування програми протезування. Уряд Тимошенко є абсолютно пасивним також у вирішенні системних проблем.

Волиняни з обмеженими можливостями нарікають на діючу владу, маючи на те вагомі причини, і прагнуть змін так, як і всі громадяни України.

Світлана К., м. Луцьк:

"Я інвалід з дитинства, прикута до візка. Мені 18 років, я хочу жити і розвиватися, як усі повноцінні люди, але, на жаль, наша держава на таких як я, а нас є немало, зовсім не зважає. Назву кілька випадків, які свідчать про те, що ми нікому не потрібні: живу з мамою, пенсіонеркою, у багатоповерхівці на 7 поверсі. Коли наші комунальники відключають ліфт на кілька днів, а то й тижнів, я стаю заручником чотирьох стін, самі розумієте, мама не понесе ні мене, ні візок на вулицю, чому це нікого не турбує? Чому й досі, незважаючи на обіцянки влади, по місту не облаштовані пандусами заклади громадського відвідування? Про матеріальну підтримку взагалі можна не говорити...Я хочу жити в такій країні, де влада забезпечуватиме однаковими умовами і хворих і здорових, дбатиме про нас однаково, тим самим вселяючи впевненість у завтрашньому дні. На що здатна нинішня влада, я вже надивилася протягом п'яти років."

Петро М., м. Ковель:

"Мені 47 років, інвалід, - втратив руку на виробництві. Згідно з конституцією України я маю право на інвалідну пенсію, так, я її отримую, проте мало того, що вона мізерна, та ще й тільки нам, людям з обмеженими моливостями, відомо як важко її "вигризти" у нинішніх бюрократів. Доходить до абсурду процедура продовження групи. Таке враження, що за три роки в мене могла вирости рука. Хіба це не принижує? І при цьому всьому ті, хто видають довідки, ще чекають хабара, змушуючи годинами вистоювати в чергах, або «ганяють» по численним інстанціям для отримання якихось щоразу інших довідок. Теж саме відбувається і в пенсійному фонді, коли оформляєш ту нещасну пенсію. Скаржаться, повірте, не тільки такі як я, туди ж приходять, як правило, люди похилого віку, або ті, яким найважче, які не мають найціннішого – здоров’я, то замість того, щоб полегшити ці процедури, спростити, з нас просто знущаються. Швидше б вже ті вибори, зміна влади, щоб нарешті ситуація почала змінюватися в кращий бік.

Степан Старчук