Приспішники Тимошенко, на зразок пана Грицюка, голови Волинської обласної ради, прагнуть подати таку європрихильість як безкорисливе благо, яке робиться європейцями виключно з турботи про багатостраждальний український народ. Втім, є ще одне запитання, чи справді Європа висловила підтримку Тимошенко, чи може оточення прем'єра вирішило, так би мовити, логічно продовжити думку Вільфреда Мартенса про підтримку демократичного кандидата. Та й чи є на сьогодні Тимошенко кандидатом демократичним, з огляду на нещодавні диктаторські рішення, як то приховування фінансових цифр з кокетливим натяком: «Навіщо бентежити українців», або ж заборона критики прем’єра та діючого уряду. Хіба може такий кандидат називатись демократичним? І на якій підставі Анатолій Грицюк і решта команди Тимошенко роблять подібні риторичні висновки.

     Прес-секретар Юлії Володимирівни – Марина Сорока повідомила, що Тимошенко представили на Конгресі ЄНП, як героя «помаранчевої революції». Прийдешні покоління ще довго платитимуть ціну за таке геройство. Зовнішні запозичення за кермування Тимошенко збільшилися на понад 350 мільярдів гривень. То чи варто говорити про те, що для Європи така людина на чолі уряду дійсно може вважатися своєю. Адже їхнім громадянам теж якось потрібно жити, а наша кредитозалежність – це джерело пасивного доходу для країн, що нас кредитують. Тому під питанням залишається також намагання Анатолія Грицюка представити таку прихильність заходу, як велике благо для України.

     Допоки наша політика буде спрямована на економічну залежність, а не власні ресурси та потенціал – ми будемо вигідними для тих, хто бажатиме дати в борг під великі відсотки і безумовно можемо розраховувати на підтримку, але аж ніяк не тому, що Юлія Тимошенко виявляє турботу про українців, а тому, що дає на хліб і до хліба Європі.

     Така політика - це неофіційне рабство України на багато поколінь вперед. Звичайно, це благо, щоправда аж ніяк не для українців.

     Анатолій Грицюк стверджує, що Юлія Тимошенко має досвід спілкування з лідерами ЄС та чи приніс нам цей досвід щось, окрім боргів. Ось так сходу, навіть не пригадаєш.

     Коли Тимошенко програє вибори, то хто ж буде повертати кредити, яких Україна в очі не бачила? Команда Віктора Януковича однозначно проведе ревізію і вияснить, хто взяв, скільки і з якою метою. Відтак, буде з кого спитати за марнотратство. А при Тимошенко, Європі боятися нічого, якщо не ГТС продасть за борги, то українським чорноземом розрахується.

     Боргова політика вигідна лише тим, хто дає в борг, але аж ніяк не тим, хто в ці борги поліз. Тимошенко можна вважати «засланим козачком», адже якщо політик зацікавлений у тому, щоб народ жив достойно, то не віддасть її в борг і буде проводити політику виключно в інтересах українців, а не на користь європейських кредиторів.