 Чергова сесія Луцької міської ради показала стан демократії, свободи слова та плюралізм української влади. Ми переконливо покажемо вам, яким чином і якими методами приймаються рішення командою мера. Це міні модель того, як зараз живе вся Україна. Цікаво, чию школу проходив Богдан Павлович? Можливо чинного прем’єра, у якої рішення уряду, навіть сповнені абсурду, все одно приймаються одноголосно. Ті, хто мав інший варіант уже позбулися своїх крісел. Отже, спірне питання номер один, що піднімалося на луцькій сесії - визнання Олександра Гудими почесним громадянином Луцька. Ми згадували, що окремі депутати були взагалі відсутніми на засіданні, але роздруківка голосування показала, що їхні картки все ж брали участь у голосуванні. Щоб не бути голослівними, подаємо конкретику, яка зафіксована у відповідних документах. Отже, відсутні депутати, які сказали за Гудиму «за»:
Бірюков А.Є.
Вітинський В.Ю.
Дубовик А.Л.
Козюра А.Г.
Кравчук В.П.
Йдемо далі, 28 голосів "за" – рішення прийнято. Віднімаємо п’ятьох відсутніх – виходить 23. Згідно із законом, рішення прийняте у випадку, коли згідні 24 депутати. А у разі чесного та прозорого висловлення своєї позиції така кількість не набирається.
Тепер, стосовно пам’ятника Степану Бандері. Ті депутати, які голосували, але фактично, присутніми не були:
Вітинський В.Ю.
Дубовик А.Л.
Козюра А.Г.
Отже, 26 голосів – рішення прийнято. Віднімаємо трьох відсутніх, знову ж таки, не проходить. Складається враження, що свою точку зору, Богдан Павлович буде відстоювати навіть відверто шахрайськими методами. Вимоги до особи міського голови не передбачають такого радикального захисту своєї позиції, шляхом нехтування елементарними демократичними засадами. За таких умов, потрібно мати на увазі, що сьогодні, на сесії присутні депутати-привиди, а завтра «мертві душі» у виборчих списках, які двома руками голосують за вигідну для мера позицію. У даному контексті, хотілося б показати волинянам справжнє обличчя брудної політики. Адже, що таке пам’ятник Бандері – це просто пам’ятник, хто такий Гудима – просто, людина, якій мер дасть ордена за сумнівні заслуги. Втім, є рішення, які команда мера приймає аналогічними методами, разом з тим, вони прямо дотичні до життя лучан. Чи це рішення про ліквідацію чергового сквера з метою будівництва, чи підвищення комунальних тарифів, чи ласий шматок міської власності для «потрібних» людей. Відтак, закривати очі на такі дії не можна, оскільки подібне свавілля у луцькій мерії набиратиме ще більш загрозливих масштабів і протизаконного характеру.
Лариса Кузнєцова
|