- Розкажіть будь ласка, яким чином загинув цей чоловік.

- Впав на ніж.

- Вам не здається дивним, що загиблий наніс собі 7 ножових поранень в серце?

- Ні, він спіткнувся, впав і так 7 разів поспіль.

Олександра Гудиму, який починав Народний Рух України на Волині хотіли зробити почесним громадянином ще на минулій сесії двома спробами голосування. Депутати висловилися проти. Пізніше було прийняте рішення перенести це питання на наступну сесію, і 29 липня присутні побачили справжнє шоу. Виникає питання, для чого Богдану Шибі так наполегливо потрібен цей статус для Гудими? Сам градоначальник пояснює це тим, що вони разом починали «рухатись» у Русі, до слова, починав Богдан Павлович багато з ким, щоправда ні з ким до логічного кінця нічого так і не довів, то що усіх зробити почесними громадянами Луцька?

На переконання більшості депутатів, Олександр Гудима не відповідає тим критеріям, які висуваються до людини, гідної носити це звання. По-перше, він уже давно не проживає у Луцьку, а мешкає у завойованій у буремні роки політичної діяльності квартирі у Києві. На сьогодні він і далі продовжує сіяти у столиці смуту і робити радикальні заяви в рупор. А це аж ніяк не в’яжеться із «почесним громадянином Луцька» і тим паче, не додає Україні позитивного іміджу. До того ж, нічого особливого, що зробила ця людина для громади Луцька немає.
А тепер, про саме голосування на сесії 29 липня. «Попытка номер семь» і табло показує, що Олександра Гудиму все ж зробили почесним громадянином Луцька. Чи не здається вам дивним, що голосування відбувалося в сумі аж 9 разів. Минулої сесії згоду на таке рішення давали заледве 16 депутатів, втім, зараз назбиралося понад двадцять прихильників особи Олександра Гудими. Випадки телепортації на сесіях не дивина, особливо у принципових рішеннях, зокрема участь у голосуванні брав депутат Бірюков, який вже два тижні, як у відпустці. Подібними телепортами рішення по Гудимі все ж прочавили із сьомої спроби. Це говорить про повне ігнорування міськими очільниками думки луцької громади, яка іронізує над подібними проштовхуваннями «потрібних» питань. Позицію Богдана Шиби у даному випадку можна охарактеризувати наступним чином: «Ви маєте свою думку? Тоді ми йдемо до вас».

Лариса Кузнєцова