 Одеський припортовий завод цілком може повторити долю «Криворіжсталі». Щоправда, ціна не зовсім вигідна, але невдовзі вибори, тому носом ніхто особливо не крутить. Продавці, в особі уряду, тішаться і тому, що пропонують.
Експерти вважають, що така поспішність, однозначно зумовлена фінансовими потребами на майбутню президентську кампанію. Адже нелогічно проводити подібні оборудки з майном у розпал фінансової кризи. По суті, на сьогодні ситуація із ОПЗ у політичному контексті виглядає наступним чином, «хто не проти, той за». Серед таких зокрема і президент, і та ж комуністична фракція, тобто кожен з них вбачає свої вигоди у подібній урядовій оборудці.
Подібні маніпуляції навряд чи вплинуть на гаманець чи добробут середньостатистичного українця. Продаж «Криворіжсталі» чітко показав, що дай владі навіть 24 мільярди гривень, вони все одно розтечуться у невідомих напрямках і нація впіймає облизня. Радість співгромадян від того, що тепер нарешті роздамо борги і заживемо як люди, розвіялась буквально через рік, коли ті, хто ще недавно світив на екрані задоволеними обличчями, тепер розводили руками. На питання, куди можна подіти такі гроші, ніхто толком не відповів. Звіту про конкретний розподіл цих коштів теж по суті не існує. "Криворіжсталь" був невідємним атрибутом Помаранчевої революції, і козирною обіцянкою Ющенко та Тимошенко, тому у загальній ейфорії ніхто особливо не питав з ініціаторів акції продажу. Що стосується Одеського припортового, то це швидше символ «помаранчевої» поразки, оскільки ніхто не гребує ганебним продажем в часи кризи, бо гроші не пахнуть і потреба перед виборами в них критично зростає. Лариса Кузнєцова
|