 Спостерігаєш за роботою уряду і диву дивуєшся – з яким завзяттям та швидкістю чиновники розпродають майно нашої держави. Останній ласий шматочок, на який поклала оком прем’єрка Тимошенко – Одеський припортовий завод.
Спроб «прихватизувати» одне з найбільших хімічних підприємств країни за роки прем’єрства Юлії Володимирівни було кілька. Приватизаційна епопея розпочалася 2 роки тому, саме тоді Одеський припортовий вперше виставили на продаж, але в останній момент президент заборонив це робити. Зважаючи на те, що сьогодні Віктор Ющенко обома руками за продаж, вочевидь 2 роки тому у процесі приватизації його щось, або хтось не влаштовував. В серпні 2007 Фонд держмайна оголосив конкурс з елементами аукціону по продажу 99% акцій заводу зі стартовою вартістю на торгах 2,5 мільярди доларів. Тоді план Тимошенко, вдало «спихнути» ОПЗ провалився, через політичні баталії прем’єрки та президента. Чергова сторінка в історії продажу заводу розпочалася у липні цього року. Почісуючи долоні і задаючись вічним питанням, де знайти гроші, щоб позатикати багаточисленні і величезні за розміром бюджетні дірки, Леді «Ю» знову згадала про ласий промисловий шматок, на який давно мала плани – ОПЗ. У гонитві за надприбутками Тимошенко не турбує той факт, що Одеський припортовий завод є одним з найбільших та найпотужніших хімічних об’єктів України. Як і більшість таких підприємств, що належать державі, ОПЗ певний час готували до продажу. Перш за все, уряд не надавав заводу дотації, відтак збитки ОПЗ у 1 кварталі цього року склали 10 мільйонів гривень. Експерти в один голос стверджують, що продаж такого потужного об’єкту підірве економіку країни. Зважаючи на унікальність заводу хотілося б запитати у наших високопосадовців – чи знають вони, що жоден гарний та розумний господар не пустить на м'ясо дійну корову під час неврожаю. Наміри продати ОПЗ під час кризи лише свідчать про безгосподарність помаранчевої влади. Про безгосподарність та непрофесійний підхід уряду до майна України свідчить і той факт, що Тимошенко заради грошей виставила завод на торги під час кризи, коли вартість таких об’єктів значно впала. Крім того, скидається на те, що приймати рішення всупереч законодавству вже увійшло у звичку перших осіб держави. Адже приватизація стратегічного об’єкту, згідно із українськими законами, може здійснюватися лише за наявності Державної програми, яка в цьому році так і не була прийнята. Свій поспіх у питанні приватизації ОПЗ Тимошенко ніяк не пояснює. Отож, залишається лишень здогадуватися про справжні наміри пані Тимошенко, а також про те, куди підуть отримані від продажу хімічного заводу гроші, адже досі урядовці про це «ані чичирк». Скільки вже було продано таких стратегічних об’єктів за час панування в Україні «помаранчевих» вже й не порахувати. Вочевидь, перед завершенням своєї каденції ця влада вирішала наживитися на державних залишках. Наслідки такої безгосподарності залишаться нашим нащадка. А політики у той час – «Я не я і хата не моя!» Олена Кондратюк
|