Необхідність брати участь у конкурсах приватним видобувачам не подобається давно. За кордоном ліцензії зазвичай видаються за заявками відповідним держорганом, який вивчає фінансові можливості, технологічний потенціал та проектну документацію заявника.

Мотивація Юлії Тимошенко цілком зрозуміла. Таким чином уряд прагне погірниши фінансовий стан своїх політичних конкурентів. Крім того, видобутком займається і заклятий ворог Юлії Тимошенко Дмитро Фірташ. Він акціонер британської JKX Oil & Gas plc, ключовим активом якої є найбільший приватний видобувник нафти в Україні "Полтавська газонафтова компанія".Свого часу Фірташ також придбав ЗАТ "Укрнадрасервіс", яке займається розробкою родовищ газу.

Разом з тим, у своєму прагненні напаскудити «своїм», влада забула і про «чужих», тобто закордонних бізнесменів.

Закордонні інвестори нарікають: законодавство в Україні змінюється щорічно, а це змушує фірми переробляти плани. У підсумку, різко зростає вартість проектів.

"Нам потрібний єдиний документ, який би визначав правила гри принаймні на п'ять років. Зараз частина компаній відмовляється від розробки родовищ. Вони чекатимуть на постанову 2010 року", - говорить голова Федерації роботодавців гірників Василь Яременко.

Втім, інвестори згодні брати участь і в аукціонах, але за умови, якщо ті будуть чесними і прозорими. У нинішньому ж порядку прозорості вони не бачать.

Учасники ринку стверджують, що інформація про виставлення ділянок на аукціони недоступна широкій громадськості. Відповідно, видобувні компанії не мають можливості заздалегідь планувати свою участь у них.

У той же час, процедура участі у конкурсах ускладнена таким чином, що виконати всі вимоги та вкластися у встановлений термін приватним фірмам неможливо.

Зокрема, офіційне оголошення про проведення аукціону публікується у газеті "Урядовий кур'єр" не пізніше, ніж за 30 днів до дати конкурсу. Заявки ж на участь у ньому приймаються протягом 15 днів після публікації оголошення. Оскільки йдеться про календарні, а не робочі дні, часу залишається ще менше.

За цей час потенційні учасники аукціону повинні встигнути отримати в Мінприроди аукціонну документацію, підготувати її і подати назад у це ж відомство. При цьому отримання деяких паперів може тривати десять днів.

За словами керівника департаменту надрокористування Національної правової палати Вадима Мохова, раніше компанії, які проводили геологорозвідку за власні гроші та побудували на родовищі цілісний майновий комплекс, могли отримати спецдозвіл на його промислову експлуатацію без аукціону.

Зараз для продовження роботи їм треба знову брати участь у конкурсі.

Інший аспект: компанія, яка провела геологорозвідку, є власником усієї отриманої інформації. Проводити промислову розробку без цих даних неможливо, і змусити їх продати компанії, яка виграла аукціон, теж не можна.

Видобувні компанії підозрюють, що уряд при затвердженні порядку керувався ще і політичними мотивами.

"У 2004 році був виданий великий пул ліцензій на геологорозвідку. Згодом нова влада хотіла їх анулювати, але не вийшло. У 2009 році термін їхньої дії закінчується. Тепер ці фірми мусять або подати заявки на подовження робіт, або закінчити розвідку і отримати ліцензії на промислову розробку", - пояснює Мохов.

Втім, на думку надрокористувачів, чиновники створили практично нестерпні умови для учасників ринку з іншою метою - вони бояться втратити можливість і надалі отримувати хабарі.

Однак не всі учасники ринку вважають за доцільне іти второваним чиновниками шляхом.

"Компанії слід витрачати гроші не на хабарі, а на юристів і вирішувати усе у суді. Коли ми так зробили, з нас спочатку усі глузували. Мовляв, ви більше втратите. Але час показав, що ми були праві", - поділилися досвідом в одній із компаній.

Тимчасом, за словами представників приватних видобувачів, в Україні може взагалі припинитися видобуток корисних копалин, а держава зазнає значних збитків. Вони підрахували, що мінімальна інвестиція, необхідна для розробки будь-якого родовища в Україні, сягає 1 мільйона доларів.
Наразі ж у приватних компаній небагато варіантів подальшої роботи. Їм доведеться або співпрацювати з державою, і виконувати навязані умови або чекати 2010 року, сподіваючись, що новий порядок буде для них більш прийнятним.

Ольга Руда