І от якраз тут потрібно бути як ніколи обачними. Адже незабаром вибори і для того, щоб перетягнути електорат окремі кандидати в президенти будуть йти на відверто популістські кроки. Обіцятимуть усе – від виплати втрачених заощаджень до знесення незаконно зведених будинків на берегах водоймищ. І всі як один битимуть себе в груди – я ухвалю новий Податковий кодекс і знижу податки! Адже на наших ремствуючих від невдоволення громадян, такі промови діятимуть безвідмовно.

Разом з тим, будьте обачні і не вірте жодному подібному слову на кшталт землю - селянам, гроші - знедоленим. Епоха "робінгудів" у минулому, зараз йде холоднокровна боротьба за електорат, де усі засоби годяться. Макроекономічна позиція України змінилася у 2009 році так, що вести мову про кардинальне зниження податків може лише безвідповідальний популіст.

Напередодні кризи Україна досягла найнижчого за свою історію показника відношення рівня боргів до обсягу валового внутрішнього продукту. Відразу обмовимося, що йдеться про державні запозичення (включно з боргами місцевого самоврядування, передусім Києва).

Якщо ж враховувати сукупний борг України – разом із зобов’язаннями суб’єктів господарювання, – то в цьому вимірі ситуація значно складніша. Торік цей борг перевалив за 100 млрд. доларів і ширився б і далі, якби не криза. Сукупне боргове навантаження української економіки, включно з її державним сектором, становить 81 відсоток ВВП! Тобто протягом правління уряду Тимошенко усі ми продані, що називається з патрохами, і як бачимо війни для завоювання країни вже не потрібно, її можна купити, за борги.

Зі своєї низької стартової позиції в 13 відсотків ВВП торік цей борг почав рости мов на дріжджах. Кризовий 2009 рік став роком катапультування суверенного боргу, і кінця цьому не видно:

1. Припустимо, що Україна повністю виконає програму з МВФ. Таким чином, державний борг зростає на обумовлені стенд-баєм 16,4 млрд. доларів. До того ж не виключено, що в процесі виконання програми цю стелю буде збільшено.

2. Якщо програма з МВФ реалізуватиметься успішно, Світовий банк додасть ще своїх 3–4 (якщо не більше) мільярди доларів.

3. Уже на початок липня обсяг казначейських облігацій у обігу зріс на 20 млрд. гривень. Враховуючи, що рекапіталізація банків за рахунок цінних паперів уряду тільки-но розпочалася, розмір внутрішнього боргу до кінця цього року зросте щонайменше на 40 млрд. гривень.

4. І звісно, Нафтогаз, про «поліпшення» фінансової ситуації якого урядова прес-служба сповіщає із старанністю, вартою іншого застосування... 18,6 млрд. грн., що спрямовуються на його рекапіталізацію і теж за рахунок казначейських облігацій, також лягають на обсяг державного боргу.

5. Не можна виключати й інші обставини, які збільшать обсяг суверенного боргу. Кабмін готовий набратися боргів будь-де і за будь-яких умов, однак потенційні кредитори остерігаються. Офіційній статистиці віри вони не ймуть.

Тож державний борг України зріс, зростає і далі зростатиме. Вираховувати його потенційну величину з точністю до гривні складно, однак напевне можна сказати, що його обсяг щодо ВВП досягне позначки в 35 відсотків. Так само – несмертельно, однак це чи не втричі більше, ніж іще рік тому.

За боргами треба платити, і це призведе до різкого збільшення навантаження і з відсоткових виплат, і з повернення основної суми боргу. Кошти, що могли би бути спрямовані на структурні реформи, у т.ч. і найвартіснішої – пенсійної, – тепер витрачатимуться на обслуговування та виплату боргу.

Однак при цьому українська влада битиме себе в груди, запевняючи кредиторів: хочете – то ми будемо проводити такі потрібні вам реформи.

Звісно, за ваші гроші.
А знижувати за цих умов податки, що нам наввипередки обіцятимуть окремі кандидати в президенти, неможливо і безвідповідально.

Лариса Кузнєцова