Кого рятувати? Це – головне питання в умовах політично-економічної кризи в Україні. А ось відповідь на нього, що є підсумком антикризового менеджменту уряду Тимошенко, поки що не знайдено. Принаймні, громадяни країни, як кажуть, не в курсі. Щоправда, помаранчева влада, схоже, переконана, що відповідь міститься в документах, які вони підписують із Міжнародним валютним фондом. До речі, сам Фонд бачить в Україні не лише позитиви. Нещодавно Тимошенко повідомила, що МВФ погіршив прогноз дефіциту бюджету України та ВВП, хоча напередодні вона запевняла, що в країні наведено повний лад. Голова місії МВФ повідомила: «Ми переглянули наш прогноз падіння економічного зростання в Україні з 8 до 14%». Дивне якесь словосполучення — «падіння зростання». Насправді ж ідеться просто про падіння української економіки. І з такою оцінкою МВФ усі в нас згодні і ніхто не заперечує. Експерти прогнозують, що банківська система країни ще не скоро вийде з кризи і вже восени знову повинна бути готова до коливань валютно-обмінного курсу. Сьогодні ж ні Нацбанк ні уряд Тимошенко не зробили нічого для того, аби вжити певних заходів, щоб максимально зменшити негативний ефект від цієї кризи. Представники помаранчевої влади стверджують про поліпшення ситуації у банківській сфері, забувши про те, що життєвий рівень населення знижується за рахунок зростання цін, інфляції і не бажають піднімати мінімальну зарплату до рівня прожиткового мінімуму. Причиною такого подвійного удару по людях і національних підприємствах є жорстока монетарна політика Леді Ю або, іншими словами, грошовий голод, від якого зазнає втрат як населення, так і реальна економіка. Що буде з наповненням бюджету восени страшно уявити, але «помста економіки», яка не зможе сплачувати податки через те, що потерпає від грошової спраги буде стовідсотково.
|