Як і очікувалось, винуватець кіровоградського сафарі Лозинський зник у невідомому напрямку. Правду кажучи, ніхто в нашій країні у цьому і не сумнівався, подібний крок був лише питанням часу. Партійним поплічникам винуватця інциденту - дешевше відправити його за межі держави, аніж витрачати нерви на судові слухання, де репутація партії може суттєво підмочитися. І зрештою, це вже не виключення, а радше правило у серії нерозкритих політичних та журналістських вбивств, масштабних розкрадань, зокрема як у випадку з Лазаренком, мажорських раллі, які вкоротили не одне життя, тощо. Так що, таке нахабне зникнення з рук наших «бдящих» міліціонерів вже не дивує.

Ющенко відразу ж кинувся реагувати, мовляв, подавайте у відставку усі винні, не псуйте честь офіцерського мундира і т.д. Все це вже було. А після бою, як мовиться руками не махають. Виникає питання, чому змови, потенційні загрози для держави і її безпеки правоохоронці видивляються ще у зародковому стані, а вбивцю, факт провини якого, що називається, "на лицо" утримати під вартою змоги не було. Аж надто довго вирішувалось питання чи позбавляти Лозинського депутатської недоторканності. І під весь цей шумок винуватця тихо сплавили, від скандалу подалі.

Абсурд, що Лозинського повинна була утримувати під вартою кірогвоградська міліція. Цілком очевидно, що вона із завданням не впоралася, адже хто кусатиме руку, яка годувала, та ще й по шапці дати може і не обов’язково власноруч. Адже партія підозрюваного у вбивстві зараз керує країною, тому, кому потрібні зайві проблеми?
Відтак, як би президент не розказував про демократію, як би Тимошенко не запевняла, що винні будуть покарані, ясно одне – все це лише пусті слова. Хтось звичайно відповість за цей інцидент, але це вже будуть зовсім інші люди, які можливо навіть не були причетними до злочину. Народу ж потрібні видовища і влада їх підкидатиме, потрібно лише чітко усвідомлювати, кому потрібні такі віддвідні маневри.

Лариса Кузнєцова