Переваги проведення європейської першості з футболу очевидні. Але, як видається, поляки, яких вибрали разом з українцями, відчувають ці переваги на собі значно більше. Неабияк цьому сприяють приблизно 74 мільярди євро, виділені нашим сусідам на проведення Євро 2012 із Брюсселя від Євросоюзу. А якщо врахувати той факт, що інфраструктура поляків не є настільки запущеною як у нас, то виділені кошти є цілком реальними для вчасної підготовки. Українці ж таких щедрих меценатів не мають та й власний уряд показує дулю. Адже грошей у держави нема і не очікується. У цей же час прем’єр їздить світом із простягнутою рукою, випрошуючи нові кредити на найнеобхідніше – «соціалку», російські енергоносії, тощо. Виникає питання, де логіка у діях державних мужів і звідки візьмуться 10 мільярдів гривень обіцяних прем’єром, якщо держава перебуває у перед критичному стані щоразу, як приходить час сплачувати за рахунками.

Україна змушена за рахунок бюджету будувати все з нуля. До того ж, додатковою перешкодою для проведення футбольного чемпіонату стала фінансова криза, підігріта ще й політичною. Вільних коштів в країні нема, у кредит також ніхто не дає.

Єдиний вихід – емісія. Але друкувати гроші в таких масштабах – це верх цинізму по відношенню до населення. Як наслідок, у кращому разі ми отримаємо право проводити кілька відбірних матчів, адже на повноцінне будівництво стадіонів, готелів, аеропортів відповідного рівня, у держави просто немає грошей. Що стосується інвесторів, які мали забезпечити майже 80% фінансових вливань, то по-перше умови їм ніхто так і не створив, і домовленості з державою не просуваються ні на йоту. По-друге, звідки вони візьмуться у потрібній кількості у період фінансової кризи? Адже банківське кредитування мертве, і потужні компанії світу банкрутують одна за одною. Але ці аргументи із розряду об’єктивних негативних чинників, що можуть перешкодити проведенню Євро-2012 в Україні. Є ще й відверто суб’єктивні. Незрозуміло, чому кошторис на проведення чемпіонату у нас не зменшили, як, скажімо, у Польщі, а навпаки – збільшили. У всьому світі в період кризи будівельна сфера зазнає значних збитків, відповідно, будматеріали і вартість робіт подешевшали приблизно на 30-50 відсотків. Очевидно, збільшення необхідної суми витрат – наслідок відмивання грошей. Варто провести якісну оцінку витрат щодо Євро-2012 – наскільки вони є неминучими для нас. Адже і дороги, і аеропорти все одно доведеться будувати, якщо не хочемо і далі ходити в рядах країн «третього світу». А у випадку Євро, 72% усіх витрат якраз передбачено спрямувати на покращення загальної інфраструктури. Але це звичайно ж в ідеалі, якщо б усі гроші йшли за призначенням.

До того ж, окремі видатки, зокрема на діяльність та роботу оргкомітетів першості, не дуже економно прораховані. Зрештою, ось приклади, як у нас «дбають» про економію. Початково, проект реконструкції київського стадіону «Олімпійський» оцінили у 1,5 мільярда гривень. Торішньої осені він подорожчав до 2,114 мільярда. І днями уряд наразі спинився за крок до фактичного подвоєння вартості порівняно з первісною. Серед порушень, зокрема, надання права на будівництво окремих об"єктів без проведення тендера, тобто такі кроки унеможливлюють контроль за тим, яка сума витрат заявлена і яка дійсно була вкладена у будівництво.
Євро-2012 - це звичайно хороший привід для України підняти власну інфраструктуру на високий рівень. Разом з тим, за таких розкрадань, та нераціонального підходу, швидше за все ми увійдемо в історію, як країна, що так нерозумно втратила свій шанс.

Лариса Кузнєцова