Українські домогосподарки вже давно звикли годинами ходити по торгових точках та шукати помідори на 10 копійок дешевше. Та на сьогодні, здається, цього робити вже не варто - все одно не вистачить. Що там казати, якщо навіть хліб за останні кілька місяців подорожчав на гривню.

Враховуючи умови, в які нас поставили урядовці, спробуємо підрахувати споживчий кошик для середньостатистичної української сім’ї робітників, що складається з батька, матері та неповнолітньої дитини. У родині працюють обоє батьків. Але, уявімо, що і тато і мама отримують встановлену урядом мінімальну зарплатню – 630 гривень (здається, таких сімей у нашій країні чимало). Для того щоб прогодувати впродовж тижня цю сім’ю беремо зарплату мами та йдемо на базар:

1 пачка рису - 10 грн

1 пачка гречки - 4 грн

1 літр сметани – 12 грн

2 літри молока – 8 гривень

1 літр кефіру – 5 гривень

4 буханки хліба - 2.5 х 4 = 10 грн

1 кг макаронів – 4 грн

2 пачки масла - 2 х 7 = 10 грн

0,5 л олії - 11 : 2 = 5.5 грн

0,5 кг цукру - 5 : 2 = 2,5 грн

3 кг картоплі - 3 х 3 = 9 грн

3 кг овочів (1 кг цибулі - 3 грн, буряк - 3 грн + капуста - 2.50 + морква - 2 = 3 середнє) 3х3 = 9 грн

1 кг м’яса - 35 грн

1 кг ковбасних виробів - 25 грн

2 кг фруктів - 10 х 2 = 20 грн

10 яєць - 6 грн

0,5 кг різного сиру - 15-20 грн

1 пачка чаю - 7 грн

І це якщо наша уявна дитина не любить солодощів, соку та печива.

Всього: 206 гривень. Множимо цю суму 4,3 (в середньому кількість тижнів на місяць) – виходить 885 грн на місяць. Саме стільки необхідно коштів на більш-менш повноцінне харчування родини, що складається з 3 чоловік. А тепер варто нагадати, що зарплатня мами всього 630 гривень на місяць. Виходить, що зароблених нею коштів прохарчувати трьох аж ніяк не вистачає?

Правильно, у нас ще ж є зарплата батька! Можна 200 гривень взяти з його доходів, проте, не поспішайте! Бо споживчий кошик, який вигадали урядовці складається також і з не продовольчих товарів та послуг. Якщо підрахувати зарплатню глави сім’ї за весь рік, виходить 7560 гривень (630*12). Від цієї суми родині доведеться відняти плату за комунальні послуги, ціни на які, до речі, ростуть мов гриби після дощу. У середньому щомісяця сім’я викладає на оплату комунальних послуг 300 грн, в рік ця сума становитиме - 3600 гривень. Від річного заробітку тата залишається 3900. Тут слід згадати про інші статті витрат сімейного бюджету всім трьом членам родини: верхній одяг, взуття, щоденний одяг (варто врахувати, ще й специфіку сезонності); білизна, побутова хімія, транспорт, ліки та медичне обслуговування. Навряд чи 3900 вистачить на цілий рік, щоб забезпечити всім цими речами родину з 3-х чоловік?

Виходить, що запропонована урядом мінімальна заробітна плата - це узаконені злидні! Вижити за таким чиновницьким планом, здається, просто нереально. Не кажучи вже про відпочинок, заощадження на майбутнє навчання дитини, побутова техніка, ремонт квартири, меблі і звісно постійні побори у школі, де навчається дитина.

Перше, що спадає на думку, коли проводиш підрахунки споживчого кошика, як би це смішно не було, але змінити нічого не можеш... Добре, що якимось чином українці мають можливість отримувати або додаткові гроші, або «допомогу із села», бо прожити на цей мінімум можна лише в найглибших злиднях, і ще питання, чи всі виживуть. Закрадається ще одна думка, чому ті, хто складає цей споживчий кошик, і ті, які потім його затверджують, самі не спробують, заради експерименту, прожити на цю суму?

Хочеш схуднути? Запитай Кабмін, як.

У цьому розділі  ми спробуємо проаналізувати узаконений і видозмінений не так давно урядовцями споживчий кошик.

Тож, спостерігаючи за тим, як «зростає» з року в рік рівень життя українців складається враження, що в уряді причаїлася глибоко законспірована терористична організація. Саме її підступами пояснюється наявність у «споживчому кошику» лише двох кілограмів сала на рік (або 5,5 грамів на день) на одного дорослого й півтора кілограма (трохи більше 4 грамів на день) на підлітка.

Що ще поклали великі чини нам у «продуктовий кошик»?

Одному працездатному їдцю запропонували обмежитися в рік 16 кг яловичини – це більш як 43 г на день. Свинини пропонується 8 кг на рік (21 г на день). Два кіло птиці (14 кг на рік, або 38 г на день).

Про трагедію з салом ми вже згадали вище. Другий нацсимволпродукт — ковбаса — пропонується в обсязі 9 кг на рік (24,5 г, або один шматочок, на день).

Із продуктів найпершої потреби на рік урядовці нам пропонують 62 кг білого хліба (169,8 г на день, жити можна), 95 кг картоплі (260 г на день, також краще, ніж ситуація з салом). А також 25 кг помідорів і огірків разом (68 г на день, на закуску не вистачить), 60 кг фруктів і ягід (164 г на день, півтора яблука).

Кабмін «розписав» і гардероб для всіх груп населення. Він фактично не зазнав змін із 2000 року. Тобто залишається таким самим малореальним. Теоретично, верхній зимовий одяг (куртку на синтипоні), звісно, можна носити чотири роки (саме раз на чотири роки заплановане її придбання). Проте, вже на третій рік у цій куртці в пристойні місця заходити буде соромно. Залишається усім лишень споглядати за новомодними нарядами посадовців і потихеньку мріяти й собі колись пристойну одежину прикупити.

Чоловічий костюм пропонується носити п’ять років, а п’ять сорочок — чотири роки. Термін носіння краватки - п’ять років. А от джинси пропонується носити дві пари сім років. Можливо, у додатку до постанови уряду варто було б зазначити, де продаються такі «живучі» джинси? Жіноче пальто пропонується носити вісім років, жіночу осінню куртку — сім. На такий же термін розраховані дві сукні.

Шалений сміх викликає ліміт панчішно-шкарпеткових виробів та білизни. Виявляється, урядовці думають, що 5 пар, вибачте, трусів можна носити - 2 роки, одні плавки – аж 10 років! Більш як 2 місяці одні жіночі колготи, та 7 шкарпеток цілий рік. Знаєте, тоді анекдот: «Твоїми шкарпетками можна дрова рубати» - стає реальністю!

Хіт дитячої «споживчої шафки» — «гарнітур для новонароджених (шапочка, сорочечка, пелюшки)», термін служби якого встановлено в шість(!) років. За бажання можна, звісно, здогадатися, що не користування пелюшками протягом шести років мали на увазі чиновники Кабміну, а те, що середньостатистичне немовля повинне, за їхніми підрахунками, з’являтися в середньостатистичній родині раз на шість років. Правда, двох пелюшок для новонародженого обмаль, а одноразових підгузників у дитячий «кошик» не внесли. У дітей від шести до 18 років та сама проблема: джинси, сорочки, футболки, бюстгальтери, светри — усе пропонується носити по два, а то й по три роки. По два роки пропонується носити взуття — туфлі, кросівки, утеплені черевики. Тут виникає питання, невже в урядовців своїх дітей немає. Виходить що ні, адже згідно запропонованого ними споживчого кошику діти рости зі старих речей не повинні?

Зважаючи на стандарти чиновників хворіти Українцям не радимо. На ліки коштів у споживчому кошику передбачено мінімум. Медикаменти на рік: три пачки вати, п’ять десятиметрових пакетів бинта, п’ять упаковок валідолу/валеріани, три баночки йоду й зеленки, шість упаковок болезаспокійливого/жарознижуючого. Надзвичайні ситуації не враховані.

Економити, економити і ще раз економити – порада «не бідних» урядовців. У відповідь, хотілося б порадити можновладцям – «Поставте себе хоч на тиждень на місце людини, яка лічить останні копійки на шматок хліба». Певно, що вже за тиждень їм захочется назад, до теплих кабінетів, дорогих костюмів, повноцінного харчування та звісно до чималої заробітної плати, яку до слова виплачують щомісяця і вчасно.

Олена Кондратюк