Країна на межі краху. Сьогодні уже майже усім зрозуміло, що горе-правителі та їх оточення нездатні взагалі зробити нічого корисного для держави і її громадян в цих складних умовах. У Тимошенко як не було чіткого плану дій, так і немає до цих пір. Все залишається на рівні порожніх заяв і декларацій. Попри запевнення уряду про контрольованість ситуації. Грошей на рахунках міністерства фінансів вже немає. «Проїдаються» кошти спеціального фонду, які мають цільове призначення. Обласні та місцеві бюджети потерпають від цієї ж проблеми. Вперше за останні 5 років на гривневих рахунках Єдиного казначейського рахунку, залишився всього 1 млрд. 395 млн. грн.. Такого не було протягом останніх 5-ти років. Враховуючи таку ситуацію, уряд Юлії Тимошенко свідомо приховує ці дані від суспільства. В бюджеті 2009 показники основних державних гарантій (мінімальна зарплата і мінімальний прожитковий рівень) заморожені на рівні бюджету 2008 року. Варто зазначити, що бюджетне фінансування програм соціального захисту населення, охорони здоров’я, освіти, інфраструктурних проектів зведене до мінімуму. 260 бюджетних програм (35% від загальної кількості), протягом січня-лютого 2009 року не фінансувались взагалі. В бюджеті 2009 показники основних державних гарантій (мінімальна зарплата і мінімальний прожитковий рівень) заморожені на рівні бюджету 2008 року. Більше того, , величина прожиткового мінімуму базується на застарілих наборах продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг. Як наслідок, затверджений у бюджеті розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб вже у січні 2009 року був на 116 гривень менше від реального (розрахованого виходячи з фактичної інфляції і набору товарів і послуг), на дітей до 6-ти років – на 139 грн., на дітей 6-18 років – на 189 грн. Аналогічною була проблема і в минулому році. Протягом 2008 року кожен український пенсіонер (що отримує мінімальну пенсію), недоотримав близько 850 гривень. З огляду на такі повідомлення стає зрозумілим: якщо кардинально не змінити “господарські» підходи влади до керування державою, може бути біда. В першу чергу наслідки відіб’ються на людях, сім’ї яких повністю залежать від бюджетних коштів.
Країна на межі краху. Сьогодні уже майже усім зрозуміло, що горе-правителі та їх оточення нездатні взагалі зробити нічого корисного для держави і її громадян в цих складних умовах. У Тимошенко як не було чіткого плану дій, так і немає до цих пір. Все залишається на рівні порожніх заяв і декларацій.