Кулуарні розмови на розширеній нараді з питань мінімізації наслідків фінансової кризи були красномовнішими за всі подальші доповіді. Практично кожен господар району приїхав із цілим букетом проблем та питань, і очевидно, розумінням того, що з тим же букетом поїде додому. В цьому році під час посівної, люди надіються швидше на Бога, а не на владу. Окремі керівники саме йому дякували за насіння. Селяни бідкаються, що вони по два місяці не можуть здати продукцію на переробку. Через розмір ПДВ така операція просто невигідна. От вони і здають все наліво. За живі гроші. Так принаймні окрім відшкодування витрат є можливість трохи заробити. «У випадку законної торгівлі, за нинішніх податків, продукцію краще закопати в землю» – кажуть селяни. Гострою залишається тема місцевого самоврядування. Замість того, щоб вирішувати питання населеного пункту, його голова змушений у якості прохача їхати до Києва і оббивати пороги чиновницьких кабінетів. Парадокс в тому, що просять свої ж гроші. Сільський голова Любешова Валерій Панасюк назвав такі дії уряду «тренуваннями для народу». «То побудуємо дорогу, то не побудуємо, то дамо гроші, то не дамо. А якщо почнемо протестувати, то взагалі прикрутять усі крани і таки змусять виконувати їхню волю. Влада постійно тисне на нас бюджетом та недофінансуванням. Скільки можна ходити по своє?» - говорить Валерій Панасюк. Стає зрозумілим, звідки «ростуть ноги» безхмарної владної статистики. Біда в тому, що ситуація починає втрачати те демократичне забарвлення, про яке так часто згадують уряд та президент.