Не вщухли пристрасті між Президентом та Прем’єр-міністром України щодо вияснення стосунків і ролі кожного у владному процесі, як до них приєднався спікер Володимир Литвин – очільник Народної партії України, який вкотре вирішив взяти «ініціативу» на себе і застовпитися у великій політиці. Це владне тріо нині нагадує щуку, рака та лебедя, які діють різносторонньо, прагнучи назбирати бонусів у майбутній виборчій гонці. Черговий прихід другого народного «месії» на посаду спікера є свідченням того, як особисті інтереси уже не перший раз стають вище від державних. Італійський мислитель Макіавеллі говорив, що заради мети можна застосувати всі засоби, що й вміло використав блок Литвина у Верховній Раді шостого скликання. Ми пам’ятаємо 2004 рік, коли пан Литвин підіграв Ющенку та спекулюючи на своїх зусиллях у запобіганні «громадянському конфлікту», знівелював Конституцію та повів частину парламенту на порушення виборчого законодавства, чим започаткував ганебну практику трактування законів на власний розсуд. Це дуже сподобалося теперішньому президенту і він це оцінив. Таким чином Володимир Литвин цим добре продуманим кроком сприяв приходу до влади цієї бездарної, авантюрної когорти політиканів. А громадяни отримали суцільні проблеми, зухвалість зі сторони влади та вседозволеність, безкарність посадовців. Нині ж виступи Литвина на усіляких «ток-шоу» із закликом сісти за стіл переговорів Ющенку і Тимошенко виглядають лукавством і викликають лише співчуття. Безлад в країні, хаос у владі і політичне протистояння між таборами Ющенка і Тимошенко за участю новоспечених «коаліціянтів» з блоку Литвина в якості «гігієнічного засобу» на владному олімпі, перемістились на місцевий рівень. В обласному «парламенті» більшість становлять представники «помаранчевих», які маючи поки-що владу за рахунок бюджетних коштів зроблений мізер подають як виконання якихось партійних зобов’язань і ведуть боротьбу за виживання. Тут їм допомагає місцеве телебачення, яке насичене виступами керівників БЮТу і НУНСу про поліпшення життя волинян. Та реалії ми бачимо зовсім іншими. Прояви кризи відчутні щодня, безробіття, ціни та суцільні проблеми свідчать про неспроможність влади взагалі, а місцевої в тому числі, щось конкретне запропонувати громадянам. Наведемо приклад із життя волинських селян. На останній сесії обласної ради, яка відбулася 13 березня гостро обговорювались проблеми сільського господарства Волині. Начальник управління АПК Волинської ОДА, заслужений працівник сільського господарства України пан Аршулік зазначав, що з січня 2009 року відсутні дотації волинським сільгоспвиробникам. В 2,6 рази зменшилися кошти, що передбачені для підтримки сільського господарства на Волині, що призведе в найближчий час до банкрутств сільгосппідприємств. Волинська область фактично не готова до весняно-польових робіт, лише 10 відсотків сільгосппідприємств, за інформацією профільного управління, готові повністю. Це при тому, що на Волині планується засіяти ярими культурами 278,3 тисячі гектарів землі. Чиновники прозвітували, що забезпечено мінеральними добривами аграріїв на 39%, дизпаливом – на 30%. Зважаючи на це, можна припустити що на 90 відсотків - область не готова розпочинати весняну кампанію. Після виступу представника влади своє бачення висловили «ваговики» – керівники сільськогосподарських підприємств, що є обранцями в обласній раді. Зокрема, Віктор Шумський, Валерій Діброва розкритикували представницю Народної партії Катерину Ващук за бездіяльність парламенту та уряду у вирішенні проблем села. З життєвого досвіду волиняни, а особливо горохівчани, знають, що Катерина Тимофіївна береться за все, але нічого не доводить до кінця. Нинішній стан сільгосппідприємств області потребує негайного втручання влади. З початку року орендарі повернули 2000 гектарів орендованої землі за неспроможність сплачувати різні податки та збори. Представник фракції Народного блоку Литвина Андрій Турак бідкається, що на рівні ДПА України «клерк як хоч трактує закони». Тому єдиний вихід вбачають в організації акцій протесту та непокори. Варто зазначити, що підкилимні ігри «народників» з коаліцією у ВРУ призвели до прийняття змін у Закони України «Про особисте селянське господарство» та «Про зайнятість населення», за якими «працевлаштували» і волинських селян незалежно від того, хто вони є – учитель, медик, робітник на підприємстві у райцентрі – у «члени особистих селянських господарств» і зарахували до категорії зайнятого населення (стаття 8), бо нібито «робота в цьому господарстві для них є основною». Результатом такою авантюрної оборудки БЮТ, НУНС та Блоку Литвина стала неможливість для безробітних селян отримати хоч якусь допомогу через центри зайнятості. Ось так селяни відчули суттєву «турботу» Володимира Литвина та Народної партії. Що стосується місцевих «народників», на засіданні Ради обласної організації їх керівник, заступник голови ОДА Василь Дмитрук відмітив, що його депутати-побратими у місцевих радах попрацювали досить плідно. На сьогоднішній день лави партії становлять 8096 членів, забувши зазначити, що частина з них має по 2-3 квитки інших політичних партій. Характерно, що актив організації становлять теперішні та колишні високопосадовці місцевого рівня, яким у 2005 році не знайшлося місця в НУНС та БЮТ, куди стояли довжелезні черги кон’юнктурників та пристосуванців. Сам же пан Дмитрук, будучи головою обласної ради в 2004 році, керуючись суто особистими міркуваннями, одягнув найдовший шалик модного тоді кольору та заради посади заступника голови ОДА пішов на повідку у помаранчевих сил щодо організації та проведення незаконних сесій обласної та районних рад, де Віктора Ющенка визнавали народним президентом. Але життя все оцінює по-своєму і дає уроки. Сьогодні є очевидним, що разюча бездіяльність влади, її непрофесійність та відсутність будь-яких скоординованих дій в цих складних умовах, змусять волинян задуматися над доцільністю перебування на посадах таких керівників. Вибір завжди залишається за громадянами.
Не вщухли пристрасті між Президентом та Прем’єр-міністром України щодо вияснення стосунків і ролі кожного у владному процесі, як до них приєднався спікер Володимир Литвин – очільник Народної партії України, який вкотре вирішив взяти «ініціативу» на себе і застовпитися у великій політиці.