Українські експерти та урядовці визнають, що малий та середній бізнес у розвинених країнах є “хребтом” ефективної економіки. Президент України видає укази, які мали б сприяти розвитку підприємництва. При Кабінеті Міністрів спеціально для сприяння бізнесу створили координаційну раду. Однак бізнесмени змін на краще так і не відчули. На початку 2005 року платники єдиного податку не могли зрозуміти правил його сплати, ринок нерухомості завмер через конфлікт одних законів з іншими, програма “контрабанда-стоп!” лише на час перевірок призупинила величезні масштаби контрабанди, але вона як була так і є!
Все це негативно вплинуло на підприємців-імпортерів, які втрачали гроші через простоювання транспорту. Цей парадоксальний процес продовжується і донині.
Давно побутує думка, що середній клас в Україні так і не дозрів, натомість у високоцивілізованих суспільствах саме він і є взірцем демократії та добробуту мешканців країни. Чому ж так непросто піднятися українському середньому класові? Спробуємо розібратися у цьому непростому питанні і розпочнемо із розробленого, так званого антикризового Закону України про місцеві податки і збори. Певним чином підступним є внесення проекту до Верховної Ради саме напередодні свят, 24 грудня, саме тоді, коли політика аж ніяк не в’яжеться з іншою святковою передноворічною атрибутикою. Втім історія неодноразово доводила, що для прикриття нечистих справ ідеальними є час, коли пильність відпочиває.
В період економічної кризи та на фоні збільшення кількості безробітних, позитивним моментом є скасування низки місцевих податків і зборів, що надходять до місцевих бюджетів, – із 15 до 6, в також відміна комунального податку, яким оподатковується кількість робочих місць. Але на цьому позитиви даного документу практично вичерпані. Оскільки нові ставки місцевих зборів та податків зводять нанівець усі благі наміри творців даного законопроекту.
За поясненням усіх гострих моментів Закону «Про місцеві збори та податки» ми звернулися до виконавчого директора Волинської обласної асоціації захисту прав малого та середнього бізнесу „Бізнес Волинь" Ігора Дильова.
- Пане Ігорю, скажіть, будь ласка, в чому полягає така невдоволеність підприємців законопроектом про «Місцеві податки та збори»?
- Даний документ передбачає відміну ринкового збору і введення ринкового податку, це у свою чергу веде за собою підвищення вартості робочого місця у 10 разів. І це у той час, коли купівельна спроможність населення стрімко знижується, а відтак ринки можуть зникнути взагалі, що веде за собою колосальний рівень безробіття. Згідно з цим законом об’єктом оподаткування є квадратний метр землі, а не місце, на якому торгуєш.
Зараз ринковий збір підприємець сплачує за торгове місце. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20% неоподатковуваного мінімуму (17 грн.) на день, тобто 3,5 грн.
Новим законопроектом пропонується встановити ринковий податок у розмірі від 0,25 до 2,5% від мінімальної зарплати на поточний рік (на 1 січня 2009 року – 605 грн.) за один квадратний метр загальної площі ринку, тобто від 1,5 до 15 грн. на день за 1 кв. м ринкової території. Таким чином у законопроекті були сплутані ще й два поняття, неоподаткований мінімум, який є сталою розрахунковою величиною та мінімальна заробітна плата, яка збільшується кожного року, а відтак за такого прирівнювання збільшуватиметься і ринковий податок. До того ж, ринковий податок по суті є другим податком на землю, оскільки підприємець сплачує ще й орендну плату, яка теж є податком на землю.
- Які зміни відбулися із фіксованим податком для ринків?
- Якщо раніше фіксований податок становив від 50 до 100 гривень, то згідно із запланованими змінами замість фіксованого податку вводиться єдиний, що становить 200 гривень, в іншому випадку підприємець зобов’язаний вести бухгалтерський облік. У будь-якому разі розмір сплати збільшується щонайменше у 3-4 рази. На сьогоднішній день цей закон не прийнятий. Люди «піднялися» та й самі творці проекту визнали, що не все прорахували і погарячкували. Наразі закон знятий з розгляду і чекає на доопрацювання.
- А як ви прокоментуєте зміни у трудовому законодавстві?
- Тут людей теж, по суті, ставлять на межу виживання. Із збільшенням кількості безробітних, з’явились і нові умові із якими доведеться зіштовхнутись робітникам, працедавцям, а також тим, хто вступив у лави безробітних. Фактично, звільнення за згодою сторін тепер дорівнює звільненню за власним бажанням. Це відіб’ється, перш за все, на термінах виплат у зв‘язку з безробіттям. Вони будуть проводитися лише через три місяці після того, як людина стала на облік до центру зайнятості. За сьогоднішньої економічної ситуації жити в таких умовах надзвичайно складно. Тим більше, якщо частина безробітних перебуває у кредитних лещатах, які дедалі сильніше стискаються.
Біда одна не ходить, якщо у західному світі активно ведеться розробка антикризових програм, то кожен законопроект внесений чи прийнятий українською владою ще більше заганяє в кут і без того потерпіле від наслідків валютних коливань населення. Вмити руки - не найкраща тактика у даний період. Натомість уряд чітко висловив позицію стосовно кредитозалежних громадян. Мовляв, ніхто не змушував, от і розбирайтеся як можете. Не враховуючи того, що у минулому році доходи населення по відношенню до курсу долара були майже вдвічі більшими. Відтак громадяни мали чітку схему погашення кредиту. Варто зазначити, що з початком кризи схеми ці не просто були зруйновані непрофесійними діями влади, вони зазнали і коректив з боку банків, у вигляді одностороннього збільшення відсотків по кредиту. Інакше ніж кредитним рабством це важко назвати.
Від початку 90-х це другий масштабний удар по довірі громадян до банків, зокрема і до влади загалом, яка як тоді так і зараз не спроможна нічого вдіяти.