Автор цих рядків не відомий, проте підписатися під ними може кожен із тисяч українців, хто нині перебуває на чужині.
Світова фінансова криза боляче вдарила по всіх без винятку країнах. Саме у такі складні часи, влада як ніколи має шанс довести свою відданість народові та виконати щедрі передвиборчі гасла. Проте минає місяць, другий, а пасок все тугіше доводиться затягувати. Зарплати тануть на очах, а ціни впевнено крокують вперед. І люди знову починають гарячково шукати шляхів для виживання. Найважкі часи переживають українці – як ті, хто працює на вітчизняних підприємствах, так і ті, хто свого часу подався в пошуках кращої долі за кордон. Для останніх усе більш актуальною залишається дилема: повертатися додому чи ні? Адже в Україні перед постане ще більше проблем. Адже, влада вирішує лише власні питання, забувши про людей.  І вони в ролі чужих серед "своїх"?
На сьогоднішній день за словами фахівців обвального поверненння заробітчан на батьківщину не очікується. З початком кризи та за нинішньої нестабільної політичної ситуації в державі, вони розуміють, що тут все одно буде важче ніж там.
Що ж до масштабів трудової міграції українців, то, за словами спеціалістів, кількість тих, хто працює за кордоном до року, сягає приблизно півтора мільйона осіб. А цифру тих, хто покинув межі нашої країни кілька років тому, потрібно збільшувати у п’ять разів.
Минулорічна доповідь Всесвітнього банку зробила великий акцент на тому, що населення Східної Європи та країн колишнього СРСР невпинно старіє. Уже на сьогоднішній день кожен третій українець – пенсіонер. Головним чином це відбувається саме через відтік з країни молодих та працездатних громадян.
Уряди країн Європи у цьому відношенні більш стратегічні ніж українські. Вони запропонували Україні модель співпраці за якою найбільш кваліфікована робоча сила та інтелектуальна частина українського суспільства мала б можливість легко виїжджати до ЄС та інтегруватися там. Це по суті означатиме вимирання української нації.
За даними Держкомстату, найбільше людей в Україні проживало у 1993 році — 52,244 мільйони. З тих пір ряди живих українців неухильно рідшають. Виникає питання, кому ця помаранчева влада копає яму?