На сьогодні кількість офіційних безробітних в Україні становить близько 1,5 мільйона, неофіційна - більше трьох. Схожі тенденції з безробіттям спостерігаються і у нас на Волині.
Зрозуміло, що життя кожної людини, яка втратила роботу, та її родини відразу різко змінюється в гіршу сторону, але негативні моменти відбуваються, внаслідок їхнього звільнення, не тільки в них.
Безробіття однієї людини впливає, наче ефект доміно, на всю громаду.
Микола (колишній менеджер):„Останній місяць я багато часу проводжу вдома з дітьми, так як нещодавно втратив роботу менеджера. Втрата навіть невеликої зарплати суттєво вплинула на наш сімейний бюджет і тепер заради дітей приходиться конкретно економити на всьому. Хоча і до кризи моя сім’я не була надто заможною. Зараз запитання де взяти гроші, щоб хоча б нагодувати діток, для нас - проблемне. Якщо ж досі хоча б були мінімальні гарантії на виплату зарплати, стабільний дохід, відповідно, ми могли планувати витрати, а зараз навіть немає на основі чого складати список для походу в супермаркет. Ще місяць назад ми могли собі дозволити сходити з дітьми раз чи двічі на місяць в кафе, а  наразі про це навіть не може бути і мови”.
Тетяна (адміністратор кафе): „У нашому закладі ми все рідше бачимо своїх постійних клієнтів. І люди теж запитають "невже так криза вплинула? У вас хороший заклад, а багато порожніх столиків"  Ще на свято чи на вихідні переважна частина місць зайняті, але все одно будь-який наш гість може вже вибирати де присісти. А ось у будні - у нас наче в пустелі. Відповідно, власникам довелося скоротити тривалість робочого дня офіціантам, а я виходжу на роботу лише у вихідні. Адже в будні моїх консультацій ніхто не потребує. Декількох працівників у нашому закладі довелося скоротити. Наскільки довго ми протримаємося? Невідомо.”
Ігор (постачальник товарів):„Якщо раніше кілька разів на тиждень доводилося завозити свіжі товари до цього та інших закладів відпочинку, магазинів то наразі більшість постійних клієнтів відмовляються від замовлень, а ми товар вже замовили і він псується. Доводиться викидати, а внаслідок схуд і мій гаманець.”
Олександр (таксист): „Якщо раніше чимало клієнтів цього та інших закладів відпочинку могли собі дозволити проїхатися додому на таксі, то зараз, через відсутність грошей, лучани змушені іти на тролейбуси, маршрутки чи взагалі добираються на інший кінець міста пішки серед ночі. Ось так, ми дожилися із цією помаранчевою владою, яка покинула усіх нас напризволяще. Уряд каже: „не переживайте українці через кризу”, а й дійсно деякі з нас можуть і не пережити”.