Народний депутат від Партії регіонів, міністр фінансів в Опозиційному уряді Микола Азаров під час зустрічі з головами обласних громадських організацій ошуканих вкладників відзначив: 

- Для всіх нас є очевидним, що Тимошенко навіть не збиралася повертати внески, коли в 2007 році обіцяла це людям. Ми із самого початку говорили про те, що її обіцянка за два роки повернути внески Ощадбанку СРСР – це авантюра. На жаль, певна кількість людей повірили цим обіцянкам.

Уряд Віктора Януковича в 2007 році залишив для Тимошенко 24 мільярда гривень - прекрасний запас для того, щоб країна могла здійснювати необхідні заходи, спрямовані на модернізацію економіки й рішення соціальних питань.

Однак Тимошенко вирішила піти авантюрним шляхом. Вона прекрасно розуміла, що всім обманутим вкладникам навіть по тисячі гривень не виплатить, але, разом з тим, почала цю авантюру. Ця авантюра захлинулася вже в червні 2008 року. По тисячі гривень людям виплачували всього лише із січня по червень місяці, потім почався саботаж з боку відділень «Ощдабанку»: з різних причин строки виплат «юліїної тисячі» переносилися на багато місяців, а потім їх просто скасували. У результаті три чверті вкладників не одержали навіть по тисячі гривень.

Ми ніколи не йшли таким шляхом, щоб давати людям авантюрні обіцянки, а потім їх не виконувати. По великому рахунку, саме з нашої ініціативи з 1995 року почалися виплати компенсацій обманутим вкладникам Ощадбанку СРСР. Якщо ми й далі продовжували б ці виплати й не розвалювали б економіку, як це робить Тимошенко, то зараз ми погасили б уже значну частину внесків, як це зробили Білорусь і Російська Федерація. І погашати ці внески потрібно було за критерієм віку вкладників, починаючи з 80 років, а потім знижуючи рік у рік цей вік.

Із чого потрібно було почати цей процес? Почати потрібно було з інвентаризації, що Тимошенко дотепер не здійснила. Це перший етап. Якщо ми говоримо про повернення внесків населення державним банком, то ми повинні повернути ці внески не тільки тим, хто зараз на них претендує, але і їхнім спадкоємцям. Ми повинні раз і назавжди сказати: якщо держава взяла в людей у борг, то вона цей борг повинна людям обов'язково повернути. І ми обов'язково повернемо цей борг.

Другий етап. Необхідно було провести індексацію внесків. Адже купівельна спроможність тисячі рублів в 1991 році незрівнянна з купівельною спроможністю тисячі гривень сьогодні.

Третій етап – визнання в законодавчому порядку боргу Ощадбанку СРСР перед обманутими вкладниками внутрішнім державним боргом України. Те, що робила Тимошенко, виплачуючи тисячу гривень із бюджету, було незаконним, тому що в нас не існує закону, у якому сказано, що держава Україна несе будь-які зобов'язання перед вкладниками. Це рішення приймається щорічно в рамках закону про державний бюджет.

Це складна проблема, тому що прийняття відповідного закону відразу значно збільшує заборгованість держави. Але по-іншому розрахуватися із вкладниками неможливо.

Після того, як ми зробимо ці три кроки, потрібно створити графіки погашення цього боргу. Борг потрібно розділити на дві частини. Перша частина цього боргу повинна виплачуватися грішми. Щомісяця кожний власник ощадної книжки може одержувати від держави не менш ніж по 100 гривень. У масштабах країни це становитиме близько 10 мільярдів гривень у рік, що цілком під силу нашій економіці.

Друга частина цього боргу може виплачуватися цінними паперами – облігаціями внутрішньої державної позики, за якими вкладники мають право одержувати відсотки і які також погашаються відповідно до графіка.

Чим хороші такі цінні папери? Тим, що, наприклад, під ці папери держава може давати іпотечний кредит для придбання або будівництва житла. Якщо вкладник не хоче одержувати цінні папери, то вся інша частина внеску оформляється з індексацією й записується йому на ощадкнижку.

Така система дозволить нам зробити зобов'язання держави перед вкладниками активом, що буде вертатися вкладникам у міру розвитку економіки. Така світова практика. Це – єдино можливий механізм рішення цієї проблеми.

Однак ми повинні розуміти наступне. Завдяки «господарюванню» Тимошенко зовнішній державний борг України за один рік збільшився на 200 мільярдів гривень. Україні доведеться погашати цей борг перед зовнішніми кредиторами в розмірі 32 мільярдів гривень щорічно. Ця сума еквівалентна сумі видатків держави на культуру, охорону здоров'я, оборону разом узяті.

Крім того, проблема виплат вкладникам знецінених заощаджень полягає в тому, що в нашій економіці сьогодні просто немає грошей. Тому нам потрібно після двох останніх років розрухи два-три роки серйозно працювати для того, щоб країна повернулася на більш-менш нормальний рівень розвитку. І тільки тоді можна буде успішно вирішувати цю проблему.

Ми повернемо ошуканим вкладникам їхні трудові заощадження, і тим самим відновимо довіру людей до системи державних зобов'язань.


Прес-служба Партії регіонів