В усьому світі всі права робітників відстоюють профспілки. Саме вони – це та ланка, яка повинна, найперше, захищати соціально-економічні права та інтереси працівників. Діяльність профспілкового руху повинна бути спрямована на захист робітничих інтересів громадян, в першу чергу, перед роботодавцем та перед владою. У нас в Україні діє Федерація профспілок України з розгалуженою мережею місцевих профспілкових організацій. Наявна така структура і в нашій області. Федерація профспілок Волині, яку очолює її голова Карпомиз І. І., хоч існує на теренах області, проте, дієвість її є малоефективною. Незважаючи на налагоджені «взаємостосунки» обласної профспілкової організації із місцевими органами виконавчої влади, волиняни не те, що незахищені в своїх правах, вони, й взагалі в теперішніх умовах позбавлені права на працю. Адже, тільки за офіційними даними на 1 лютого 2009 року у Волинській обласній службі зайнятості перебувало майже 26 тис. незайнятих трудовою діяльністю громадян, в тому числі 25,2 тис. безробітних. Загальноукраїнська ж картина по безробіттю показує цифру 1,5 млн. осіб. І ці показники збільшуються з кожним днем у великих масштабах. Підписана угода 2 лютого про співробітництво на 2009-2010 рр. між місцевими представниками влади, роботодавців та профспілок фактично засвідчила співробітництво між ними. М. Романюк переконаний, що між владою, роботодавцями та профспілками є взаєморозуміння, і вони спільно працюють на волинян, намагаючись оперативно вирішувати усі проблемні питання. Голова Федерація профспілок Волині також сподівається, що підписання угоди буде значним внеском у «збереження соціальної рівноваги в області». Та, щоб ці сподівання не були марними – потрібно дійсно потрудитися, а не підлещуватися і «грати» під владну сопілку. Адже, від великої кількості складених на папері взаємоугод, становище працюючих волинян не покращиться. А зараз дійсно є над чим попрацювати. Право на отримання платні за працю практично тепер ніким і нічим не гарантується - всі перепони, як переконують посадовці, чинить криза. Заборгованість по заробітній платі на Волині перевищує вже 8 млн. грн. Для того, аби не перетворити волинських робітників в рабів, потрібно реально надавати підтримку та захист працюючому населенню, а не тільки те й вміти, що збирати членські внески та вихвалятися «соціальною рівновагою». Нажаль, Федерація профспілок Волині на чолі із паном Карпомизом займає пасивну позицію у вирішенні будь-яких проблем, що стосуються робітників. Адже, «врегульовані стосунки» із місцевою владою обумовлюють виступати лише тоді, коли про це скажуть «згори», а не тоді, коли це потрібно. Тому-то волинські «профспілковики» так рідко беруть участь у загальноукраїнських масових профспілкових рухах. Представляти та виборювати законні права трудящих волинян, висувати їхні вимоги та надавати від їх мені пропозиції щодо покращення трудової діяльності, на превеликий жаль, немає кому. Професійні спілки, не справляючись із виконанням своєї головної місії, перестали бути тим сполучним містком між владою, роботодавцем та працівником. Тепер поміж цими суб’єктами утворилась величезна прірва, через яку "голос" громадян перетворився лише в "ехо" для влади.
В усьому світі всі права робітників відстоюють профспілки. Саме вони – це та ланка, яка повинна, найперше, захищати соціально-економічні права та інтереси працівників. Діяльність профспілкового руху повинна бути спрямована на захист робітничих інтересів громадян, в першу чергу, перед роботодавцем та перед владою. У нас в Україні діє Федерація профспілок України з розгалуженою мережею місцевих профспілкових організацій. Наявна така структура і в нашій області.