Головна » 2009»February»11 » Влада запровадила для селян своєрідні «чорні дошки» як у 1933 році
Влада запровадила для селян своєрідні «чорні дошки» як у 1933 році
16:55
Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» за № 799-VI є дискримінаційним для селян і заганяє їх у безвихідь. Прийняті депутатами зміни до законів «Про особисте селянське господарство» та «Про зайнятість населення» автоматично зачислили всіх жителів волинського села незалежно від того, хто вони є — вчитель, медик, інженер, робітник на підприємстві у райцентрі, — у «члени особистих селянських господарств» і зараховують до категорії зайнятого населення (стаття 8), бо нібито «робота в цьому господарстві для них є основною». Це неправильно ні за логікою, ні за законом. Чому? В період 1992—1996 років жителям сіл і селищ для ведення особистого підсобного господарства, що давало їм можливість вижити у ті нелегкі часи, вирощуючи продукти харчування — овочі, городину, корм для ВРХ. Праця ж тут не була основною, і доходи з цих ділянок не мільйонні (ніхто ще на землі з селян не став мільйонером). А ст. 58 Конституції України говорить, що закон зворотної сили не має. І ніхто не може бути членом особистого селянського господарства, оскільки він зафіксований як член сім’ї у погосподарській книзі сільради і землю отримав для підсобного господарства. А для чого був прийнятий Закон України «Про особисте селянське господарство»? Щоб соціально підтримати селян, котрі виходили із земельними та майновими паями з колишніх колективних господарств. За цим законом член особистого селянського господарства сплачував внески до Пенсійного фонду, інших соціальних фондів, йому йшов трудовий стаж, держава мала можливість підтримати його фінансово. Праця на землі з весни до осені була основною, але дохід був мізерний. Для таких господарств видавалися державні акти на землю, де записано її цільове використання — «для ведення особистого селянського господарства». Згідно з законом такі одноосібники мали можливість взяти у банку кредит. Тепер, ліквідувавши ст. 56 у Земельному кодексі, всі жителі містечок, сіл, селищ, які мають у користуванні від одного до двох гектарів, вважаються членами особистих селянських господарств, де робота в ньому є основною. А якщо основною, то ти не безробітний. Сьогодні жодна людина в Волинській області і по всій Україні, не може стати на облік з безробіття в центрі зайнятості без довідки, що вона не є членом особистого селянського господарства. Сільські голови її відмовляються не видають (хоча є рішення виконкомів 1992—1996 років, що ці люди отримали відповідні ділянки для ведення особистого підсобного господарства), щоб не попасти під дію корупційних статей Цивільного і Кримінального кодексів України. У сільських радах у погосподарських книгах на 2006—2010 роки в таблиці V «Земля у приватній власності та оренді членів домогосподарства на 1 січня», у пункті 1.2 записано: «...для ведення особистого селянського господарства» (а для ведення підсобного господарства графа відсутня). Хоча земля була видана первинно для ведення підсобного господарства. І ось що маємо. Молодий чоловік із села звільнився з основної роботи, дружина теж потрапила під скорочення в дитячому садку. Обоє прописані біля батьків у селі і автоматично стали членами «особистого селянського господарства», а фактично живуть, орендуючи житло у місті. Як наслідок — соціальну допомогу з безробіття вони отримати не можуть, бо закон забороняє брати таких людей на облік. Довідки про зарплату чи перебування на обліку в центрі зайнятості у них немає, а значить і допомоги, яку мала б сплачувати держава на дітей вони не отримають. Що їм робити? Кого полюбити за це з урядовців — антикризову коаліцію? А таких сімей і таких конкретних прикладів сьогодні в області та й по всій Україні багато. Як їх позитивно вирішити? Як сприяти закріпленню молоді на селі? Сьогодні це проблема не лише наша, а всіх селян України і для вирішення проблем селян потрібно внести зміни у законодавство й розділити два типи господарств — особисте селянське й особисте підсобне; визначити порядок їх створення та порядок виходу з них; зробити відповідні зміни у Земельному кодексі, а також в інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженій Держкомстатом України за №487/10767 від 11.05.2005 року. Адже місцева влада цих питань не здатна вирішити. Влада повинна захистити конституційні права селян, а не робити для жителів села «чорні дошки» 1933 року або періоду, коли селянинові не видавали паспорт. Позитивне вирішення проблеми зніме напругу на селі, у центрах зайнятості і владних коридорах, куди люди масово звертаються.
Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» за № 799-VI є дискримінаційним для селян і заганяє їх у безвихідь. Прийняті депутатами зміни до законів «Про особисте селянське господарство» та «Про зайнятість населення» автоматично зачислили всіх жителів волинського села незалежно від того, хто вони є — вчитель, медик, інженер, робітник на підприємстві у райцентрі, — у «члени особистих селянських господарств» і зараховують до категорії зайнятого населення (стаття 8), бо нібито «робота в цьому господарстві для них є основною».