Все далі в історію відходить дата 15 лютого 1989 року. 20 років відділяють нас від дня коли закінчилась довга кровопролитна 9-річна війна. Війна, яку ніхто нікому не оголошував, але в якій були задіяні найбільші формування Радянської Армії з часів Великої Вітчизняної війни.
Через пекло Афганістану пройшло 620 тисяч військовослужбовців, 160 тисяч яких було з України. 14453 чоловіка повернулося на Батьківщину в цинкових домовинах, з них - 3360 на Україну. Ковельщина теж сплатила свою «данину» тій війні, 360 ковельчан брало участь у бойових діях на території Афганістану, 15 наших земляків заплатили за це своїм життям.
Так чому ми сьогодні святкуємо день виводу військ з Афганістану? Чим для нас був Афганістан? Відповідь можна дати одним виразом з солдатської пісні: «Афганістан болить в моїй душі». Афганістан це сторінка нашого прожитого життя, яку ні вирвати, ні переписати не можливо.
Тільки перебуваючи в Афганістані ми по-справжньому навчилися цінувати життя, тільки перебуваючи там ми пізнали дійсну ціну чоловічої дружби та військового братства, тільки перебуваючи там
ми ніколи не поділялися за національною ознакою, тільки перебуваючи там ми зрозуміли, що запорука успіху – це міцний, згуртований військовий колектив.
Проходячи службу в чужій, ворожій державі, в найскладніших умовах гірсько-пустельної місцевості ми проходили іспит на людську гідність.
Для кожного з нас «лице» Афганістану різне:
- для одних це бойові рейди і запеклі бої в «зелених зонах»;
- для других тяжка, рутинна служба на гарнізонах по охороні основних комунікацій забезпечення;
- для третіх виснажливі поїздки в колонах, коли несподіванка чекала за кожним поворотом.
Але підсумком завжди було одне – виконання поставленого завдання і збереження життя військовослужбовців. Безперечним є одне – помилки тодішнього радянського керівництва пов’язані з вводом військ в Афганістан, ні в якому разі не применшують честі і гідності радянських воїнів: офіцерів, прапорщиків, сержантів і солдат, які героїчно і самовіддано виконували свій військовий обов’язок в Афганістані з повною упевненістю в правильності поставлених завдань.
Літопис афганської війни містить безліч прикладів героїзму військовослужбовців, які ми називаємо – подвигом. Солдати і офіцери билися в Афганістані до останнього патрона, часто ціною власного життя вони рятували своїх товаришів. Афганська війна висвітила та проявила найкращі людські риси пов’язані з вірністю військовій присязі.
Ми пам’ятаємо гвардії сержантів Чепика та Мироненко, які, не здавшись в полон, підірвали себе гранатами знищивши оточуючих їх ворогів. В нашій пам’яті залишиться лейтенант Демаков, який загинув залишившись прикривати відхід свого підрозділу і ціною
свого життя врятував життя своїх підлеглих. Ми пам’ятаємо рядового Корявіна, який ціною свого життя врятував життя свого командира закривши його від ворожої кулі.
За подвиги, здійснені на землі Афганістану, звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям з них 11 українцям.
86 ковельчан отримали урядові нагороди за бойові дії в Афганістані з них:
- 33 орден Червоної Зірки;
- 21 медаль «За відвагу»;
- 34 медаль «За бойові заслуги»;
- 11 орден «За службу Батьківщині»;
- 2 орден «Знак Пошани»;
Сьогодні в нашому суспільстві є своєрідне ставлення до ветеранів афганської війни, існує розуміння того, через які жахливі випробування довелося нам пройти. Свідченням того є безліч пам’ятників відкритих воїнам-афганцям по всій Україні. Та от підтримки та турботи, на жаль, держава не може дати сповна ні рідним і близьким загиблих воїнів, ні самим афганцям які, як правило, залишилися кинутими напризволяще.
Тому, зараз відзначаючи день «виводу» ми повинні пам’ятати про тих, хто поруч з нами, хто потребує підтримки і допомоги, враховувати те, що разом з нами це свято святкують, всі військовослужбовці, які брали участь у воєнних конфліктах - тому ми повинні бути особливо уважними.
Віддаючи шану світлій пам’яті загиблим воїнам – ми повинні зробити все, щоб більше жоден військовослужбовець України не перебував зі зброєю в руках в нашій державі і за її межами.
Голова Ковельської міської організаціі Партіі регіонів
кавалер ордена «Червоноі Зірки», депутат Ковельської міської ради
Володимир Матвєєв