Дуже не подобається Володимир Литвин, хоча його роль завжди була особливою. В часи Кучми і при Ющенкові усі його дії в своїй основі базувалися на кон’юнктурі та тимчасовій вигоді, правда вдало прикривалися демагогією про долю народу. Заради кількох крісел він прирік країну та її громадян на страждання від цієї бездарної влади.
Осінню 2004 року він свідомо підіграв Ющенку, завдяки чому відбувся нелегітимний третій тур президентських виборів і всі події. Литвин залишався спікером до березня 2006 року, усіляко підігруючи Ющенку в надії зберегти посаду у новому скликанні та залишитися у владі. Тому перші системні провали «помаранчевої» влади у 2005 році Володимир Литвин також сміливо може записати в свій пасив. Тим більше у владі залишились чимало чиновників, які швиденько присягли на вірність новому режиму. На Волині це було найбільш помітно, навипередки місцеві чиновники йшли усілякі звернення читати та співати дифірамби Ющенку. Найбільш спритні вступили в «Нашу Україну», для решти не вистачило місця. Від усього цього ставало сумно.
Далі Володимир Литвин створює свій блок з миротворчою назвою «МИ», однак до парламенту V скликання не проходить, набирає мізерну кількість голосів, хоч і користувався послугами адмінресурсу в особі чиновників місцевих рад та голів адміністрацій.
До речі, на Волині майже усі голови районних рад попереднього скликання на чолі з Василем Дмитруком представляли Народну партію Литвина і його блок. Коли почалися звільнення з роботи державних службовців, місцеві «литвинівці» сиділи дуже тихо, щоб часом їх не зачепило.
Після грудневих подій у Верховній Раді, обрання пана Литвина спікером та формування чергової горе-коаліції, чітко визначилося коло відповідальних за те, що відбувається в країні.
Тому нехай однопартійці пана Литвина пояснять людям усі «переваги» політики Тимошенко з Ющенком, яку вони взялися так завзято підтримувати. Про волинське село вже не турбуються?
Зрештою, дивлячись на цю «примітивну» метушню Литвина, його «героїзм», все більше переконуємося, що поїзд виборної кампанії пройде повз нього, бо сьогодні вже затребувані інші люди та з іншими принципами.