Кілька тижнів тому на шахті № 10, що у Нововолинську склалася позаштатна ситуація. Шахтарі, внаслідок тривалої затримки зарплат та невизначеності їхньої подальшої долі на даному підприємстві почали погрожувати страйком. Для того, щоб уникнути соціального конфлікту, ситуацію під контроль взяв перший заступник голови ОДА Олександр Башкаленко. Протягом останніх двох тижнів він здійснив уже чотири візити на 10-ту шахту. Ми поцікавилися у посадовця чим зумовлені такі часі поїздки на підприємство. А також тим, на якій стадії вирішення зараз перебувають питання, які найбільше цікавлять гірників.

- Олександре Костянтиновичу, Ви досить часто почали бувати у Нововолинську. В чому причина і головне – чи є результат від такої підвищеної активності?

- Безумовно. І головний результат в даному випадку – це повернення людям довіри у те, що чиновник, який приїжджає з області може справді вирішити їхні питання. Коли я приїхав вперше, то настрої шахтарів були далеко не оптимістичними і усі мої запевнення в тому, що ми все зробимо, аби зняти злободенні питання, на них майже не діяли. Люди за інерцією були зневірені. Під час мого першого візиту дуже багато питань виникало і у працівників з приводу заробітних плат, подальшої їхньої роботи на шахті, фінансування об’єкту тощо. Профспілка шахти була налаштована доволі категорично і теж мала чимало зауважень до діяльності керівництва. Ми почали роботу і уже зараз вона дає свої результати.

- То це означає, що напругу частково вдалося зняти?

- Я вже давно зрозумів одну важливу річ. Якщо ми не будемо доносити до людей об’єктивну і правдиву інформацію, то хтось може заповнити цей вакуум дезінформацією, а простіше кажучи – плітками. І це стосується не лише конкретного випадку із шахтою № 10. Це стосується і реформ, які зараз активно впроваджуються, і низки інших сфер. Власне, повертаючись до гірників, я хочу сказати, що коли  під час першого приїзду спілкувався з ними, то побачив, що шахтарі не мають повної інформації, керівництво не ставить їх до відома стосовно своєї діяльності – це неправильно. Шахтарі в даному випадку –  рушійна сила всього процесу, тому з ними потрібно рахуватися в першу чергу. За кожним із цих чоловіків, які важко працюють стоять сім’ї, ці сім’ї потрібно утримувати, тому, коли виникає дефіцит інформації стосовно їхньої подальшої долі – з’являється страх, у якого як відомо великі очі.

- Внаслідок економного цьогорічного бюджету у 2011 шахті доведеться дещо пригальмувати темпи. Чи очікувати шахтарям в такому випадку на скорочення?

- Почнемо з того, що ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська» продовжує працювати у штатному режимі, виконуючи покладені на нього виробничі завдання. Якщо роботи немає під землею, то це не означає, що її немає на поверхні і коли мені керівники почали розповідати про те, що внаслідок того, що призупинилися підземні роботи працівникам нічого робити, то я відповів, що зараз ми з ними пройдемося по території об’єкта і я сам знайду чим зайнятися. Роботи вистачає, головне бажання працювати.

- Але на нараді йшлося про те, що частину працівників все ж доведеться рокірувати на інші шахтобудівні підприємства?

- Все правильно. Я поясню ситуацію. ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська» налічує на сьогодні 115 чоловік. Всі вони стовідсотково залишаються працювати на шахті. Крім того там ще є субпідрядник, який виконує будівельні роботи – це приватне підприємство «Луганськшахтобуд» там працює 284 людини. 220 з них ми уже розподілили на інші об’єкти ДП «Волинвугілля», по решті ми приймаємо рішення і вони теж будуть влаштовані. Наголошую, жодна людина звільнена не буде.

- То це означає, що ви зараз вирішуєте проблеми приватного підприємства?

- Я вирішую долю шахтарів. Хоч це і приватне підприємство, але воно теж працює на розбудову шахти і виконує свій напрямок роботи. Тому ми повинні зробити так, щоб і там і там було добре, у кінцевому підсумку виграють звичайні працівники. Уже під час одного з останніх візитів на шахту напруги фактично не було. Кожен керівник чітко знав, що має робити. Профспілки фактично не мали більше запитань, тобто всі сторони, включно із шахтарями були задоволені результатом. Щоправда під час наради з’ясувалося, що четверо шахтарів, які проживають в селі тривалий час не можуть отримати вугілля, яке шахта зобов’язана їм надати – це по три тонни вугілля на людину. Питання ми вирішили без жодних бюрократичних варіацій. Папірці можна написати вже тоді, коли люди отримають паливо, бо іноді складається враження, що працюємо на папір, а не на те, що за ним стоїть.

- Окремі гірники в разі виведення на поверхню не будуть мати підземного стажу. Адже зараз їм рік зараховується за півтора. Як буде виглядати ситуація в даному випадку?

- В чому полягає питання? В тому, щоб зберегти шахтарям роботу. Звичайно, гірники мають право вибору. Це тимчасовий захід, з огляду на те, що фінансування на 2011 рік уже визначене, то цьогоріч ніяких змін більше не планується. Втім, у подальшому, коли шахта буде добудована, і почне проводити вуглевидобування, подібних проблем взагалі не виникатиме. Запустити «десятку» ми плануємо у серпні 2012 року на День шахтаря. Візьмемо ДП «Волиньвугілля» в них не виникає проблем із працевлаштуванням чи виплатою зарплат. Аналогічно із шахтою № 10, річна потужність вуглевидобутку визначається на рівні 900 тисяч тонн вугілля на рік. Як тільки шахту запустять, потрібно буде додатково набирати на роботу ще близько 1,5 тисячі людей, тому причин для хвилювання немає, просто на сьогодні ситуація склалася саме таким чином і причини цьому цілком об’єктивні – це одужання після економічної кризи та платежі за боргами попередників. Я впевнений, що уже у 2012 ситуація на шахті буде значно кращою.

- Шахтарів турбує питання виплати заборгованості по зарплаті. Коли вони зможуть отримати зароблене?

- По цьому питанню я їздив до Києва, також кілька днів тому розмовляв із першим заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості Ігорем Поповичем. Він дав слово, що фінансування шахти буде поновлене у квітні і уже всередині місяця ми можемо очікувати на перші надходження і перед Великоднем постараємося повністю погасити борги перед гірниками. Я розумію, що не отримувати зарплату кілька місяців – це непросто і доволі накладно для сімейного бюджету, тому ми прийняли рішення скасувати нарахування пені за комунальні послуги. Під час одного з візитів я дав відповідне доручення першому заступнику міського голови Нововолинська Володимиру Рожелюку. Після того, як були проведені розмови з колективом, я впевнений, що ситуація почала йти на поправку. Це давно потрібно було зробити самим керівникам шахти, оскільки вони пропустили той момент, коли почали виникати тривожні настрої у колективі, а це мінус для керівника.

Після того, як була дана низка доручень та в екстреному режимі розв’язаний конфлікт на шахті № 10, до Олександра Башкаленка підійшли гірники і потиснули руку. Вони висловили вдячність за те, що нарешті з’явилася ясність у ситуації і відповіді на усі питання, які хвилювали до цього часу. «Нарешті є людина, яка має тверду позицію. Ми готові працювати, готові йти на компроміс. Головне, ми знаємо, що маємо підтримку згори і підтримку справжню і дієву. Тепер ми впевнені – за бортом не залишимося» - звернувся один із шахтарів до першого заступника голови ОДА.

Оплески, якими проводжали шахтобудівельники Олександра Башкаленка, були яскравим свідченням того, що робочий візит високопосадовця на шахту №10 «Нововолинська» був конструктивним і результативним.

Лариса Кузнєцова