Очевидно саме так аргументував підпис під рішенням про чергові зазіхання на паркову зону мер Богдан Шиба. У парку зібралася чимала кількість мешканців розташованих поблизу будинків. Тиждень тому, біля їхніх під’їздів з’явилася інформаційна листівка, що на місці нинішнього зеленого насадження планують збудувати розважальний комплекс  та організувати автостоянку. Перспектива не райдужна…

     Уже кілька разів мешканці оточуючих будинків рятували парк від зазіхань екс-мерів. Вони змінювалися, а от бажання реалізувати ласий шмат землі – ні. Як показує практика, добрими намірами встелена дорога ...самі знаєте куди. Знаючи про цю народну мудрість мешканці району  не спокусилися зробити благо у вигляді розважального центру на місці скверу. Очевидно, відчувають, щось тут не те.

     Представник протестувальників Андрій Лучик порівняв ситуацію зі спорудженням пішохідного мосту над залізницею: «Коли землю було надано підприємцям, які нібито зобов'язувалися зробити реконструкцію. Насправді вони свої бізнес-проекти створили а от, скажімо, мосту через залізничний вокзал як не було, так і немає. В даному конкретному випадку ми не знаємо, яким чином буде проведена реконструкція і чи буде вона проведена взагалі. Але це є чи не єдина зелена зона в цьому районі на багато десятків будинків, там де відпочивають діти, де гуляють вагітні жінки і, власне, тут не потрібно багато коштів для реконструкції цього скверу.

Потрібно декілька лавочок, декілька смітників. Можливо, декілька ліхтарів. Власне, для того, щоб зробити це, віддавати величезну земельну ділянку і вирубувати десятки дерев я вважаю і думаю, що так вважають мешканці цих будинків, не потрібно». 

     Резонне зауваження, до того ж, самі мешканці настроєні ставити лавки і навіть ліхтарі за власний кошт, аби лише бути впевненими, що не приїде черговий «власник» і не почне «хазяйнувати». Одну таку історію вони добре пам’ятають. Минулого року, перед Великоднем працівники ТОВ «М.Ж.К.» упорядковували сквер, демонтувавши встановлені раніше мешканцями лавки. При цьому комунальники пообіцяли замінити їх на нові. «До цих пір жодної лавки немає», - зазначає Андрій Лучик.

     Святе місце пустим не буває, особливо напередодні місцевих виборів, тому шанс безплатної реклами не пропустили й окремі місцеві політики: вони швидко злетілися на вулицю Кравчука, як мухи на… мед. Депутат Волинської обласної ради Володимир Бондар вважає, що потрібно також звернутися до мера, облдержадміністрації. На його думку, «такі рухи не тільки тут у місті Луцьку, а й в Україні. Коли йде цілеспрямоване нищення от таких от зелених куточків і роблять там то заправки, то стоянки, то невідь-шо». Просто суперконструктивна пропозиція. Звичайно, такі поради кардинально змінять життя мешканців поблизу скверика. Потім  закликав мешканців до самоорганізації, включно до можливості лягання під бульдозери, варто було б ще запропонувати поприв’язувати себе до дерев і можна вважати, що справу вирішено. А ще лягти замість моста, який він обіцяв добудувати, коли йшов в депутати у Верховну Раду.

     Політик очевидно випустив з уваги одну річ, мешканці відстоюють парк вже доволі давно. І почалося це не вчора, і не тиждень тому, земля впала в око міській владі ще у часи, коли губернатором був той самий Бондар, який 29 червня вийшов в народ і давав «революційні пропозиції». І Бондар і Шиба, це політики одного розливу. Коли пан Бондар йшов губернатором в обласну адміністрацію, першим замом у нього був… Богдан Шиба. Саме тоді, почали проростати перші пагони свавілля, яке сьогодні розквітло буйним квітом, адже людина, яка вискочила на посаду з Майдану, по суті ніколи не працювала і отримала капітал завдяки політиці, не може давати жодних конструктивних порад. Думаю, пропозиція лягання під бульдозери – не найкраще заспокоєння для мешканців району. Виникає питання, де був Володимир Бондар, коли ситуація із дерибаном луцьких земель була ще в зародковому стані, чому він, як Пилип з конопель з’являється лише тоді, коли справа набирає критичного забарвлення. Натомість жодної конкретної поради від нього так і не прозвучало. Погодимось з ним, що такі дії є характериними «не тільки в Луцьку, а й по Україні» - однак головне - простежити звідки ростуть ноги у такої сумної історії.

     Колишній губернатор, обіймаючи  вагому посаду мало вболівав за інтереси луцької громади, що вже казати про сільця та хутори, три з яких зникли з карти України саме за його каденції. Чи не наштовхує це мешканців на думку, що довіряти такому раднику, все одно, що просити лисицю постерегти курей.

     Людям потрібний не популізм, а реальний захист, коли депутати пропонують писати листи до мера і протестувати, то це балачки і не більше. Адже, як показують останні події 62-ї сесії, для Богдана Шиби не те що громада, для нього закон не писаний, а папірці і транспаранти у цьому випадку такі ж помічні, як мертвому кадило.

     Очевидно, був якийсь аргумент, який підтер певні ділянки пам’яті градоначальника і він розповів, що на місці сквера має бути басейн. Згідно з основним кресленням Генплану, опублікованим на офіційному веб-сайті Луцької міської ради, там передбачені лише зелені насадження. Мешканці будинку розуміють, що мотиви політиків доволі прозаїчні, одні хочуть владу отримати, інші - не хочуть її втрачати, або ж якщо і втрачати, то не у збитку. Богдан Павлович, мабуть навіть вночі вивчає карту міста із думкою: «Що залишилося? І за скільки це можна «втиснути»?

     Інтереси мам, діток, для яких парк єдине місце для дозвілля, бабусь, які важко переносять урбанізацію та інших «простих смертних» - без кількох місяців екс-мера мало цікавлять.