Однак певна парадоксальність ситуації очевидна: на західних кордонах України, які межують з країнами-членами Альянсу, місцеві мешканці відчувають небезпеку з його боку. При цьому рівень знань про Альянс скрізь залишається приблизно однаковий, а готовність слухати і сприймати інформацію – різна.

На Волині часто проводяться різного роду тренінги, щоб ознайомити та вислузати думку волинян стосовно підтримки ідеї вступу України в НАТО. Одним з результатів тренінгу стала спроба оцінити перспективи України при її вступі в НАТО в рамках проекту «Україна – НАТО ». Висновки різні: «Лебідь, рак і щука», «система неприязні та недовіри», «взаємні звинувачення», «політична та економічна гра», «тепер ми нікому непотрібні» – неповний перелік доволі мінорного бачення їх нинішнього стану. Серед причин називалися: «Україна – не суб’єкт, а об’єкт відносин з НАТО», «у нас нема ядерної зброї», «ми не готові», «немає готовності до співпраці», «не враховуються інтереси інших», «не схрещується як змія з їжаком». Виходить, що причини створення нинішньої ситуації учасники тренінгу побачили не лише у відносинах НАТО та України а й внутрішньополітичних проблем, притаманних Україні. І якщо позиція НАТО стосовно України, на думку учасників тренінгу, від України не залежить, але ряд інших речей потрібно першочергово виконувати, а саме: стабілізувати ситуацію в державі, визначитися з національними інтересами, створити позитивний імідж України як європейської демократичної держави, прагнути реалізувати власні національні інтереси, виробити єдину позицію української влади та громадськості щодо відносин НАТО з Росією. Слухачі також зазначили: «Президентові потрібно на рівних говорити і робити з іншими на користь всіх».

Водночас громада Волині сумнівається, що Україна повинна проявляти наполегливість у вступі до НАТО, а відповідно – і в його перспективах, а ще – в спроможності нашої держави подолати внутрішні суперечності стосовно Альянсу, добитися згуртованості всіх політичних сил в питанні, яке, очевидно, стосується засад національної безпеки.

Тож своєрідним стрижнем семінару стала одна з оголошених тез: «Україна має бути європейською державою, але без НАТО».

Петро Стельмащук