– У будь-якому випадку, це рух уперед. Тому що Тимошенко, фактично, заблокувала процес формування ефективної системи влади. І, знаючи принципи прем'єр-міністра Тимошенко, я розумів, що вона шукатиме будь-які виправдання, кого завгодно звинувачуватиме в чому завгодно, але ніколи не відповість на питання: а яку ж вона особисто несе відповідальність? Я цієї відповіді від неї не чув ніколи за увесь час, скільки її знаю, де б вона не була. Її прем'єрство, особливо в останні 2 роки, характеризується просто провальною, катастрофічною втратою авторитету держави у внутрішній і зовнішній політиці. Я порівняв би наслідки так званої роботи прем'єр-міністра Тимошенко з трагедією в Чилі. Там з жахом говорять, що ця країна в результаті землетрусу і цунамі втратила аж 15% ВВП! І ця цифра збіглася з тим, що втратила Україна за останній рік – 15% ВВП. Так, у нас не було ані цунамі, ані землетрусів... Точніше, це було цунамі політики Тимошенко по Україні. Дійсно, це катастрофа. Я уривками слухав виступи різних політиків у парламенті під час розгляду питання про відповідальність уряду, виступ голови Рахункової палати Симоненка. А він же навів взагалі жахливі цифри. Касовий розрив тільки за цей рік – 38 мільярдів гривень. І я дивився, як у кулуарах показують депутатів від БЮТ, і вони з посмішкою говорять: «Ми подивимося на тих, хто прийде до цієї влади. Вони побачать, куди потрапили, вони ще не розуміють, яку отримають спадщину». Мене це шокувало. Насправді, ми розуміємо, що відбувається в країні. Що все зруйновано, що порожня казна – у цьому немає ніяких сумнівів. І в тім, що зруйновано всі системи державного управління в країні – теж немає ніяких сумнівів. Адже багато років парламент не працював з урядом. Ці два останніх роки уряд Тимошенко не мав більшості у парламенті, уряд не працював із Президентом, Президент не працював ані з урядом, ані з парламентом. Місцеві адміністрації були відпущені у «вільне плавання». Рівень корупції зріс колосально. Сьогодні всі ми прекрасно знаємо, що до влади рвалися для того, щоб заробляти там корупційним шляхом гроші, і рахували, скільки можна заробити грошей, на якій посаді, в якому міністерстві або відомстві. На жаль, наслідки цього політичного цунамі зараз ми пожинаємо. І сьогодні відновити систему управління, створити систему робочих взаємин між Президентом, парламентом і Кабінетом Міністрів – першочергове, головне завдання, яке потрібно вирішити. Звичайно, тут я не вважаю другорядним завданням, наприклад, проведення судової реформи. Тому що судова система розбалансована, вона теж знаходиться в незрозумілому стані. Зробили два кроки на шляху реформ – створили два спеціалізованих суди, і... зупинилися. І сьогодні безладдя, люди плутаються у цих судах, накопичилася величезна кількість нерозглянутих справ.

 

 

- Знаю, що робити і як. І роблю. Я думаю, що уже можна підбити маленькі підсумки. Сьогодні – тиждень після інавгурації, у вівторок розпалася коаліція, учора відправили у відставку уряд. У перший день, ви знаєте, чому я присвятив свої укази – економічним реформам і боротьбі з корупцією. Я почав з виконання обіцянок, які давав людям під час виборчої кампанії. Зараз я займаюся побудовою ефективної системи влади. Без створення механізму реалізації таких програм – а це прийняття законів, створення ефективного професійного уряду – без цього неможливо нічого робити. Цими питаннями я зараз займаюся. Переконаний, що нам уже скоро вдасться сформувати і професійний уряд, і організувати ефективну роботу Президента, парламенту та уряду. Усе, що потрібно зробити для цього, я зроблю, я вирішу це завдання.

 

 

– Я їм чітко сказав, що є два варіанти формату коаліції: перший – це більшість депутатів без «Нашої України», другий – з «Нашою Україною» (увійдуть, мінімум, 37 депутатів). Третій варіант, компромісний – це розпуск Верховної Ради. Вони від мене це почули. Я не можу по-іншому. По-іншому не зрозуміють мене виборці, не зрозуміє український народ, ті, хто голосував за мене, і ті, хто за мене не голосував. Тому що людям набридли пусті балачки, людям набридла бездіяльність парламенту, політиканство, корупція, протирання штанів і проїдання народних грошей – це все людям набридло. Я з цим покінчу, і ми працюватимемо на країну.

 

 

 – Я – максималіст. Для мене, чим численнішою в парламенті буде коаліція депутатів, тим краще. Звичайно, чим більше, чим «глибше» об'єднається парламент, тим буде краще. А наскільки він здатний це зробити... Юлія Тимошенко вважала, що їй достатньо 226 голосів. Я вважаю, що 226 – це дуже нестійка коаліція, нестабільна. Чому Тимошенко не змогла працювати ефективно? Тому що у більшості було тільки 226 депутатів. А треба було ставити завдання, щоб через місяць-два, можливо, три, нехай через півроку, було, наприклад, 250. Тоді це була б коаліція, тоді б вона ефективно працювала, і приймала закони. А ви подивіться... Голова Верховної Ради говорить, скільки подається законів, а скільки приймається – 10%. Що це таке?! Ну навіщо такий парламент потрібен, для чого? Яку він несе функцію? Мене критикували за те, що я не ходжу в парламент. Та мені було соромно перед людьми, що покажуть мене в непрацюючому парламенті! У мене такий стан душі був, що я приходив і не розумів: навіщо я тут потрібен, якщо парламент не працездатний! Політизація, політиканство, неправда, обман, корупція – все це бачать люди неозброєним оком. І сьогодні ми або покінчимо з цим і почне працювати парламент, або люди повинні на виборах обрати новий склад Верховної Ради, тих, кому вони довіряють.

 

 

– Для мене дуже важливо, щоб прем'єр-міністр був моїм однодумцем, щоб він разом зі мною ніс відповідальність; разом із більшістю в парламенті ми відповідали за ту програму, яку ми прийняли. А основою цієї програми буде моя програма, яку підтримала більшість українського народу. Це ж логічно. Я вже говорив відразу після виборів, що готовий цю програму розширити, додати до неї щось, включити питання, які прийнятні для мене і які не викличуть протиріч, відторгнення більшості в парламенті. Включайте такі пропозиції до цієї програми. Як тільки ми створимо уряд, першим нашим завданням буде прийняття бюджету, другим – під цей бюджет прийняти програму. Звичайно, вірніше було б зробити навпаки – спочатку програма, а потім – бюджет. Але, на жаль, як кажуть, – «застежки должны быть по одежке». Ми матимемо «дірку» в бюджеті, тобто величезний дефіцит, ми його вже маємо, а як його закрити, як компенсувати? Нам доведеться брати кредити на вигідних умовах. Звичайно, ми будемо шукати шляхи, як їх одержати цього року. Дуже важливо, щоб ми за цей рік максимально вирішили питання подолання кризових явищ в економіці, щоб ми вирівняли касовий розрив у бюджеті, і вже наступного року вийшли з максимальним дефіцитом бюджету 2–3%. Звичайно, ми повинні прагнути того, щоб здолати дефіцит Пенсійного фонду. Але, щоб його здолати, нам потрібно значно підняти відрахування від заробітної плати. А що це означає? Це збільшення заробітної плати і створення нових робочих місць. Ось таке глобальне завдання стоїть. Воно нелегке і, звичайно, потрібно йти шляхом реформ. Судова реформа. Не може країна жити, коли немає судової системи. Вона є, але ми всі, кожен із нас може стати жертвою цієї судової системи – і господарюючий суб'єкт, і просто людина. Нам потрібно створити систему, при якій кожен громадянин нашої країни буде почувати себе захищеним не на словах, а на ділі. Далі. Нам потрібно створити умови для розвитку економіки, а це ціла складова. Передусім, потрібно створити Податковий кодекс, а це вже реформа, нам потрібно ПДВ вивести з корупційної схеми відмивання і розкрадання коштів, зробити адміністрування цього податку таким, щоб до нього жоден чиновник не доторкався – щоб цей податок працював в автоматичному режимі. Я це зроблю. Це справа честі всієї країни, тому що ні один інвестор до нас не прийде до тих пір, доки не буде у нас нормального суду і нормальної системи оподаткування та адміністрування ПДВ. Наші експортери знаходяться у страшному становищі. Чому зростання економіки стримується? Та тому, що ми знаємо, скільки «відкатів» іде на «відмивання» цього податку. В якій країні так катастрофічно росте заборгованість з ПДВ?! І чому в нас зараз понад 20 мільярдів гривень боргу з цього ПДВ? Коли я починав працювати (на посаді прем'єр-міністра – ІФ-У), у нас було 11 мільярдів. Ми його почали скорочувати і довели до 6 мільярдів гривень. Нас дорікнули: «Що так повільно ви скорочуєте борг?» А зараз «злетіли» борги і «все нормально»? Але це ж з кишень платників податків корупціонери набивають собі валізи!

 

 

– Звичайно ж, я це називаю оптимізацією. Скорочення – це оптимізація всіх державних витрат в обов'язковому порядку. Подивіться, скільки службових автомобілів розвелося. Кожен клерк їздить з водієм на автомобілі, і їх усе більше й більше... А подивіться на штат міністерств, кількість заступників, що це таке? Це питання ми вирішимо відразу і чітко. Розділимо міністерства за категоріями – у вищих категоріях буде один апарат, у нижчих – інший. Ми це впорядкуємо в обов'язковому порядку.

 

 

– Доведеться нам потерпіти одне одного. Але я людина наполеглива.

 

 

– Головне – здатність людини досягати цілей, які вона ставить. У це вкладається все – і професіоналізм, і досвід, уміння об'єднати людей для досягнення цілей, підібрати кадри. Якщо я бачу, що людина цілеспрямована, може брати на себе відповідальність і досягати мети, а хтось більш дипломатичніший, хтось жорсткіший, хтось іншими способами досягає мети, хтось говорить голосно, хтось – тихіше, але його чують не менше, а, часто, більше – ось це мій вибір. Головне – результат. У нас дуже багато колективних органів без особистостей, без лідерів. Як ви думаєте, буде порядок чи ні? Не буде. Хтось має брати на себе відповідальність, хтось повинен іти попереду і вести усіх за собою. Має вистачити сил, наполегливості, терпіння. Сила – це насамперед величезне терпіння, величезне бажання, сила волі в досягненні мети.

 

 

– Я завжди говорив, що це величезні обсяги. Але уряд ми сформуємо швидко, а от його вдосконалювання, досягнення ефективної роботи – це процес постійний. У нас на сьогодні не існує системи підбору кадрів. Її теж зруйновано. Кадрову політику як таку, потрібно зараз створювати, вибудовувати і впроваджувати. Це теж колосальне, глобальне питання в нашій державі. І, що дуже важливо, ми за останні 5 років дуже політизували багато процесів у країні. І ця надмірна політизація призвела до того, що політики, чиновники відірвалися від життя в цій боротьбі, у змаганнях, хто більше обдурить людей, заробить рейтинг. У боротьбі за політичне існування, за першість ми втратили найголовніше – відповідальність за результат. У тому, що я йтиму шляхом зниження надмірної політизації, а в деяких окремих питаннях навіть шляхом деполітизації, – у мене немає ніяких сумнівів. Нам потрібно владу наблизити до народу.

Судову систему також треба наблизити до народу, тому що сьогодні судова система не доступна для людей, і якість її дуже низька.

 

 

– Я не перший раз до Брюсселя поїхав...

 

 

– Я розумію ті проблеми України, які були у відносинах з багатьма країнами, у тому числі й з таким величезним конгломератом, як Європейський Союз. Чому в нас не було успіху? Тому що Україна не виконувала тих зобов'язань, які брала на себе. І поступово прийшло розчарування, а потім і відторгнення України як партнера в багатьох країнах світу. Я по великому секрету з ними пошептався про те, що їх тривожить, чому є деяка натягнутість? Можливо, тому, що є уявлення, що «Янукович проросійський, прокремлівський?». Я добився відповіді: «Головна причина не у Вас. Навпаки, ми на Вас зараз покладаємо величезні надії. Але нас налякали «помаранчеві» – і Ющенко, і Тимошенко». Налякали тим, що обіцяли, говорили, але нічого не робили, брали зобов'язання і не виконували. Це була головна проблема наших невдач, це породило недовіру, і зараз вони бояться, що так буде й надалі. І от зараз з'явилася надія, і, звичайно, в Європі чекають, що слова не розійдуться з ділом: «Сказано – зроблено». Багато разів мене запитували, чому я поїхав спочатку до Брюсселя? Тому що в Брюссель мене запросили 1 березня, а в Росію – 5-го. Якби було навпаки, я поїхав би спочатку в Росію. Для мене дуже важливо будувати довірливі відносини з нашими партнерами. І тут я не хочу з самого початку створювати атмосферу інтриг. Я поїхав до Брюсселя 1 березня. Мене запросив Баррозу (Голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу –ІФ–У), Голова Європарламенту, запросив Президент ЄС. Я що, мав їм сказати: «Вибачите, будь ласка, я спочатку поїду 5 березня в Росію, а до вас тоді, коли вважатиму потрібним»? По-перше, це не в моїх правилах, це не по-партнерськи, я ж представляю не просто себе, я представляю 46 мільйонів українців, я представляю країну! Знаєте, я мріяв колись, щоб особа нашої країни (а це людина, яка її представляє), була достойною і, в результаті, гідно представляла інтереси кожного громадянина України. Це дуже важливо. Ми всі люди честолюбні і не хочемо, щоб хтось нас вважав народом нижчої якості. Ми повинні упевнено захищати свої інтереси у світі, упевнено проводити політику, що відповідає національним інтересам, яку чекають 46 мільйонів українців. Я розумію, що це не так просто, що є інтереси інших держав, у них свої інтереси. Але має бути уміння використати ті можливості, які в тебе є, розуміння того, що ти маєш, чим ти володієш і як ефективно ти це можеш використати у своїй політиці. Ефективність – це головне питання. Можна сказати, що бажання максимального завжди має бути, але дуже важливо завжди пам'ятати: головне – не втратити. Завжди дбайливо потрібно ставитися до того, що є, що належить всій країні. Що таке проблема європейських віз? Що таке одержати безвізовий режим в Європу? Ми зараз платимо ці гроші за візи, але скільки ми терпимо принижень: когось пускають, когось не пускають! Ми бачимо, що до нас часто відносяться як до людей другого сорту. Я це, наприклад, дуже часто відчував на собі. А зараз ми заявляємо і, можна сказати, вимагаємо, щоб у нас був безвізовий режим, якщо ми партнери. Якщо ми хочемо грати в партнерство – це не підходить. Нам не потрібна гра, нам потрібні конкретні дії. Я неодноразово говорив, що коли нам ставлять запитання про глибину інтеграції, я, у свою чергу, ставлю питання: чому ви запитуєте? Ми готові до євроінтеграції настільки, наскільки готова до цього Європа. При цьому, ми реалісти. Ми розуміємо, що нам потрібно провести реформи, нам потрібно гармонізувати законодавство, технічні стандарти – питань тьма тьмуща. Хто може сьогодні сказати, коли Україна буде інтегрована в Європу? Та ми робитимемо це крок за кроком. Що означає інтеграція? Безвізовий режим – це вже інтеграція, зона вільної торгівлі – це доступ до європейських ринків, а там – 500 тисяч споживачів, 27 держав! А це – підйом економіки, створення робочих місць. І це означає, що ми будемо піднімати вартість, конкурентоспроможність держави. Це означає, що кожен із нас буде багатшим.

 

 

– Скажу коротко: це буде крутий поворот у бік зміни відносин між нашими країнами в кращу сторону. В усіх напрямках. Ви це побачите.

 

– Ви сказали, що пішли з посади лідера Партії регіонів. У Вас був вибір: залишатися лідером партії як Ваш попередник, або відмовитися від цього. Я так розумію, Ви для себе вибір зробили?

 

– Я призупинив членство в Партії регіонів і зробив це з двох причин. Перша – я згідно з законом зобов'язаний був це зробити. А друга – я не хочу зараз заважати своїм однопартійцям, своїм товаришам проводити ефективну політику. Я сьогодні своїм рішенням поклав обов'язки голови і партії, і фракції на Азарова (заступник лідера Партії регіонів Микола Азаров –ІФ-У). Чому я це зробив? На мій погляд, на сьогодні він є об'єднуючою людиною (партія дуже велика – понад мільйон членів партії), він дуже досвідчений і уже був головою партії. Однозначно, я переконаний, що повинен дати їм можливість зараз вільно й ефективно будувати політику. Я йшов на ці вибори як кандидат у президенти зі своєю особистою програмою, яку підтримала Партія регіонів. Що стосується мого попередника...Я взагалі хотів би, щоб ви не порівнювали мене з президентом Ющенком, якщо можна. Не порівнюйте. Ми різні люди.