У ці дні виповнюється рівно рік, як в Україні помінялася влада. Рівно рік, як країна вступила по суті в абсолютно нову епоху, яка принесла і нові надії, і нові розчарування. Одне, на наше глибоке переконання, безперечно: Україна отримала ще один історичний шанс - вийти з низки виснажливих політичних потрясінь і нарешті почати хоч щось міняти. 

Наскільки це вийде у президента Віктора Януковича - розсудить час. В ексклюзивному інтерв'ю президента виданню Тижневик "2000" він розповів про те, як він особисто оцінює досягнення своєї команди після першого року при владі, наскільки задоволений ходом перетворень, як змінює його владу, не забуває, нарешті, глава держави і про обіцянки, дані громадянам ще задовго до президентських виборів.

- Шановний Вікторе Федоровичу, минула наша зустріч відбулася напередодні закінчення перших ста днів вашої роботи президентом, коли прийнято підбивати лише перші підсумки. Сьогодні ми зустрічаємося напередодні першої річниці вашої інавгурації. Тому і питання традиційне: які підсумки першого року роботи ви могли б відзначити? І, вибачте, почну з сумного - що, на ваш погляд, не вдалося?

- Головним підсумком першого року я вважаю створення надійної бази для реформ. Ми запустили реформи, забезпечивши узгоджену роботу влади в центрі і на місцях.

Ми зберегли мир, громадський спокій і стабільний розвиток країни, незважаючи на спроби окремих політиків "розгойдати човен". Спокій і стабільність для нас - не самоціль. Це найважливіші умови для успіху розпочатої нами і життєво необхідної модернізації країни.

Реформи вимагають величезних зусиль і політичної волі. Нам вдалося зрушити процес з місця, і ми обов'язково будемо йти по шляху його поглиблення.

Наші перші результати є ще більш вагомими, якщо враховувати те, що бюрократія і корупція надають жорстокий опір, граючи на складнощах, які існують в країні і в суспільстві, відмінності поглядів. Прикриваючись демократичними гаслами, вони намагаються зберегти стару систему, яка себе вже зжила і неприйнятна для країни, що розвивається і суспільства.

- Однак, будемо відверті, поки основна маса виборців відчуває лише негативні наслідки багатьох кроків уряду, а ваші опоненти дуже люблять нагадувати, що Партія регіонів обіцяла "покращення життя вже сьогодні".

- Нагадаю, що дане гасло було актуальним під час нашої виборчої кампанії 2006 року. Тоді існувала реальна можливість не тільки відносно швидко відновити зростання економіки, а й відчутно підвищити доходи людей.

Адже на початку 2005-го ми передали тодішній команді країну з найвищими в Європі темпами економічного зростання (14%). За економічним потенціалом міжнародні експерти називали Україну "європейським тигром" - за аналогією з Сінгапуром, Гонконгом чи Малайзією. Однак та команда примудрилася обрубати всі передумови зростання, загрузнувши в скандалах і корупції.

Ситуацію в економіці намагався врятувати мій уряд, сформований Антикризовою коаліцією. За нетривалий період ми досягли певних результатів, незважаючи на сильну політичну протидію.

Але, на жаль, країну втягнули в чергову політичну кризу, результатом якого стало "друге пришестя" Тимошенко. У результаті її дій Україна ледь стояла на ногах у період загострення світової фінансової кризи. Час для підготовки країни до кризи витратили даремно. До того ж країну зв'язали по руках і ногах абсолютно невиправданими газовими угодами.

Рік тому ми прийняли економіку країни фактично в умовах клінічної смерті. Вже не могло бути й мови про миттєві позитивні результати. Ми були б нещирі перед людьми, якщо б дозволили собі легковажні обіцянки.

Весь цей рік наша команда працювала на знос. Ми зупинили найгірший сценарій, і сьогодні країна може бути спокійна. Реформи набрали хід, і їх позитивні результати вже необоротні.

- Ви вважаєте, що у всіх нинішніх складнощах і проблемах винна нинішня опозиція, яка була до недавнього часу владою?

- Давайте замінимо широкі узагальнення об'єктивними оцінками. Діяльність наших попередників призвела до рекордного в світі падіння економіки в 15%. Країну, повторю, зв'язали газовими угодами і посадили на кредитну голку. У цьому році ми щомісяця повертаємо 8 млрд. грн. боргів - близько третини доходної частини бюджету.

Країна не може жити не по кишені. Реальне зростання добробуту громадян можливий лише на базі випереджаючого зростання економіки. А колишня влада замість реформування країни зайнялася підкупом електорату. У результаті нам довелося боротися з наслідками як кризи, так і авантюрної політики уряду Тимошенко.

- Тобто певне зростання добробуту населення, який був відзначений за минулі роки, був не на користь?

- Важливо розуміти, якою ціною забезпечується добробут - зростанням економіки або ризикованими запозиченнями. Візьміть проблеми, які переживає економіка США в результаті розкрутки національного боргу. Україна стала на цю ж слизьку дорогу, споживаючи більше, ніж заробляючи. У результаті за п'ятирічку правління Ющенка - Тимошенко сумарне зростання ВВП склав 3,2%. При цьому непідкріплені зростанням ВВП доходи населення збільшилися в півтора рази. Природно, дуті доходи обірвалися з початком світової кризи, що боляче вдарило по людях.

Ми повернули країну в полі реальної економіки. І вже отримали перші макроекономічні результати. Зростання економіки в 4%, звичайно, невеликий, але обнадіює після торішнього спаду в 15%. Практично виконаний бюджет за минулий рік. Незважаючи на залишену нам порожню скарбницю, ми жодного разу не зірвали терміни соціальних виплат.

Були реалізовані всі ключові інфраструктурні проекти. У першу чергу мова йде про підготовку країни до проведення Євро-2012. Фактично ми відстояли його для України, оскільки нас збиралися позбавити права на його проведення. Якщо б це сталося, ми б на довгі роки забули про інвестиції та міжнародних економічних проектах.

- Коли ж люди зможуть реально відчути перші результати цих реформ?

- Упевнений, що в 2012 році ми відчуємо перші позитивні результати. А вже через 2-3 роки серйозні економічні і соціальні досягнення будуть говорити самі за себе. При цьому потрібно підкреслити, що ми не відкладаємо до кращих днів багато соціальних рішень. У бюджеті на цей рік значно збільшено видатки на виплати малозабезпеченим категоріям - інвалідам, ветеранам, пенсіонерам. З 1 січня збільшено допомогу при народженні дитини: 1-го - до 17 952 грн., 2-го - 36 720 грн., 3-го - 73 440 грн. Такі рішення ми розглядаємо як інвестицію в майбутнє України.

- З боку західних політиків все частіше звучать заяви про те, що в України спостерігається відхід від принципів демократії, що кримінальне переслідування корупціонерів носить вибірковий, політично ангажований характер. А зовсім недавно Голова Європарламенту Єжи Бузек сказав, що на відміну від ситуації дворічної давності Україні перестала бути "кращим учнем" Євросоюзу. Як би ви могли прокоментувати такі заяви?

- Я поважаю думки наших партнерів, але повинен заявити: ми не намагаємося стати чиїми б то не було "кращими учнями". Ми працюємо не заради чиїхось оцінок, а для блага України та її громадян. Ми проголосили європейську інтеграцію стратегічним напрямом нашої політики і будемо крок за кроком впроваджувати в Україні європейські стандарти життя.

При цьому ми сподіваємося на розуміння та підтримку наших партнерів в Європі. Я радий - у нас склалися робочі та плідні відносини з лідерами практично всіх європейських держав та Євросоюзу в цілому.

Потрібно пам'ятати, що серед європейських цінностей є й такі, як повага до судової гілки влади та визнання її незалежності від влади політичної. В оцінках же європейських колег іноді чується заклик до президента надати по суті політичний тиск на судові органи. Мова йде про припинення так званих політично мотивованих рішень суду. Навіть якщо такі рішення і зустрічаються, президент не має права нав'язувати судової влади свою позицію. Це крок у бік від демократії.

Безумовно, я впевнений, що суди повинні керуватися законами, а не політичною доцільністю. Тому ми ініціювали масштабну судову реформу. Після її реалізації ми зможемо відкрито говорити, що українське правосуддя відповідає європейським цінностям.

Заяви про відхід України від демократії не підтверджуються фактами. ЗМІ в Україні працюють вільно і не залежать від президента чи чиновників його адміністрації. Опозиція має в процентному співвідношенні більше представництво на всіх популярних телевізійних ток-шоу, включаючи програми державної НТКУ. Для опозиції відкриті смуги практично всіх друкованих видань та найвпливовіших інтернет-порталів.

А хіба боротьба з корупцією, яка в нас почала набувати реальних форм, не є кроком до європейських цінностей! Невже хтось вважає, що це загрозливе державі явище можна перемогти добрими умовляннями, без жорстких, але законних заходів?!

Я не згоден із заявами про вибірковість антикорупційних переслідувань. Ми не даємо правоохоронцям рознарядку про притягнення до відповідальності корупціонерів згідно пропорціям між владою і опозицією. Легко переконатися, що розслідування ведуться як по відношенню до представників колишньої влади, так і нинішньої. Корупція - суспільне зло, яке не має політичних відмінностей.

- Тут доречно згадати, що попередня влада (я маю на увазі і Ющенко, і Тимошенко) якраз дуже чуйно прислухалися до того, що скаже закордонна "княжна Марія Олексіївна" ...

- Я дотримуюся думки, що поважають тих, хто сам себе поважає. Зараз у нас непрості часи, які, я впевнений, ми подолаємо. У той же час для нас неприйнятний поблажливо-заступницький тон. З України потрібно говорити на рівних. Це відноситься до наших партнерів і на Заході, і на Сході.

- За минулий рік суттєво покращилися відносини України з Росією. Це відзначають усі і всередині країни, і поза, і ваші прихильники, і ваші супротивники. Проте складається враження, що в останні місяці розвиток українсько-російських відносин дещо загальмувалося, немає тієї активності, яка мала місце на початку та в середині 2010 року після харківського прориву. Багато оголошені тоді проекти досі не прийняли обриси конкретних угод. Немає і спільних проектів в економічній сфері, які б могли, що називається, вразити. Поки тільки розмови і протоколи про наміри. На це звернув увагу і Л. Д. Кучма у недавній публікації в "2000". У чому причина втрати темпів?

- Нормальні стосунки з Росією - важливий пріоритет зовнішньої політики України. Тому однією з головних точок докладання наших зусиль на зовнішньополітичній арені стала Росія. Ми розморозили українсько-російські відносини, повернули в них атмосферу дружби і довіри. Думаю, що навіть за частотою наших зустрічей з моїм колегою Дмитром Медведєвим можна судити про те, що зв'язки між нашими державами вийшли на якісно новий рівень.

Звичайно, ще дають про себе знати підводні камені, закладені в руслі наших відносин попередньою командою. Обидві сторони, безумовно, відстоюють свої інтереси. Але при цьому ми шукаємо компроміси і взаємовигідні рішення. Нам не потрібні угоди заради угод з ким би то не було. Нам потрібні проекти, які принесуть користь України, які будуть працювати на благо її громадян.

Відчуття ж якогось "гальмування" - лише враження, що склалося на тлі перших місяців активності. Адже тоді новій команді довелося екстрено виправляти перекоси попередників, відновлювати українсько-російські контакти, піднімати їх на гідний рівень. Піднявши ж їх, ми цей рівень належним чином підтримуємо. Так що ніяких гальмувань, рухаємося з необхідною швидкістю згідно прискоренню, доданому президентами України і Росії.

Якщо говорити про спільні проекти, то, впевнений, ми вийдемо на реальні домовленості. І в атомній сфері, і в ракетно-космічній, авіаційній, суднобудівній. Не треба пришпорювати коней, що йдуть на гарному ходу.

- Вікторе Федоровичу, питання про українсько-російські відносини неминуче перегукується з питанням про права російськомовних громадян України, про статус російської мови. Адже частина вашої передвиборної програми, яка відноситься до гуманітарної сфери, була одним з найважливіших факторів, завдяки якому ви отримали підтримку виборців. У цілому в середовищі ваших виборців (а я про це можу судити в т. ч. по редакційній пошті) є не те що розчарування - бо щось все-таки робиться - але якась незадоволеність. Що б ви могли сказати цим людям?

- Гуманітарна сфера - питання вкрай делікатне. Тому і влада, і суспільство при вирішенні мовних, релігійних чи національних питань повинні діяти за принципом лікаря: не зашкодь.

Непродумана політика колишньої влади довела гуманітарну сферу до хворобливого стану. І ця хвороба дійшла до стадії, при якій стала загрожувати єдиному організму під назвою Україна.

Практично половина населення відчули свою відстороненість від участі у духовному розвитку країни. Вони відчули своє ущемлення через те, що мають погляди, відмінні від прийнятих офіційно.

Але чи повинні ми, виправляючи ці грубі помилки, діяти тими ж методами ... Адже це будуть ті ж граблі. Як їх ні покладеш, хоч у західному, хоч у східному напрямку, наступати на них небезпечно. Ніхто не виграє від суспільного протистояння. Якщо буде погано і некомфортно однієї частини країни, то це відіб'ється на іншій її частині.

Тому в питаннях гуманітарної сфери ми будемо діяти максимально обережно, щоб, задовольняючи права однієї частини населення, не зачепити права іншої. Потрібно знайти золоту середину, щоб ніхто не відчував себе скривдженим, ураженим в мовних, культурних і релігійних почуттях.

- Але все-таки до закону про мови. Коли він буде проголосований у Верховній Раді? Чи будете ви як президент лобіювати ухвалення цього документу?

- Ну, ви правильно сказали: приймає закон Верховна Рада. Це повинні зробити депутати. Коли закон буде проголосований і надійде на підпис глави держави, він пройде експертизу і в результаті буде прийняте рішення. Закон повинен захищати права всіх наших громадян, а не посилювати суспільне протистояння.

- Однак навряд чи вийде зробити так, щоб, як у тій приказці, і вівці цілі, і вовки ситі. У будь-якому випадку будуть незадоволені, в будь-якому випадку будуть, мабуть, і протести, і спекуляції на цій темі.

- В Україні не повинно бути "овець" і "вовків". Всі ми - громадяни однієї країни, і коли вже говоримо про духовну їжу, то всі повинні бути і ситі, і цілі.

Мистецтво державного управління полягає в тому, щоб захистити права одних, не ущемивши при цьому прав інших. Для прийняття таких важливих питань, як статус російської мови, потрібно ініціювати суспільний діалог, вести роз'яснювальну роботу, переконувати людей у своїй позиції.

Я знаю, що для багатьох людей російська мова є рідною, і вони хочуть бачити її другою державною. Але одного лише бажання в демократичній державі недостатньо. Для додання російській мові такого статусу необхідно вносити зміни до Конституції, для чого потрібно 300 голосів у парламенті. Питання буде вирішено, коли суспільство делегує ці 300 депутатів у парламент.

- Погоджуся з вами, що гуманітарний антагонізм - величезна проблема для нашої країни. Тим більше що останнім часом посилилися сепаратистські настрої, причому не тільки на сході, але і на заході України, де деякі діячі відкрито, на сторінках провідних загальноукраїнських ЗМІ закликають до побудови так званої "української України" в межах Галичини або до "ампутації" самих "неправильних" і непіддающихся українізації регіонів. Яка реакція влади на ці заклики?

- Реакція влади зумовлена законом, що передбачає кримінальне покарання за заклики до порушення територіальної цілісності. У той же час зазначу, що у всіх цивілізованих країнах кримінально-каральний метод боротьби з екстремізмом не є превелюючим. Наголос робиться на профілактичну роботу.

Обов'язок влади, діючи коли делікатно, а коли - з усією твердістю, не допускати навіть найменших передумов сепаратизму. І я як гарант національних інтересів ні за яких умов не допущу реалізації подібного сценарію.

- Вікторе Федоровичу, і на закінчення поставлю питання по вічній і одній з найбільш чутливих тем в українсько-російських відносинах. Ви згадали газову угоду, підписану з Росією Юлією Тимошенко. Протягом останнього року Україна б'ється над переглядом її кабальних умов. Але, як відомо, поки що безуспішно. Чому не вдається досягти перегляду угоди?

Крім того, хотілося б дізнатися щодо газотранспортного консорціуму, який Україна пропонує Росії, але та не поспішає на неї погоджуватися. Хоча раніше, як ми пам'ятаємо, саме Москва наполягала на його створенні. Нарешті, Росія не відмовляється від будівництва альтернативних газопроводів, що в середньо-і довгостроковій перспективі може негативно позначитися на позиціях України як транзитера газу. Що перешкоджає досягненню українсько-російського консенсусу з "газової" проблеми?

- Я зауважу, що ми добилися перегляду низки положень дискримінаційного газового контракту, підписаного свого часу пані Тимошенко. Над нами вже не висить дамоклів меч у вигляді необхідності відбирати немислимі обсяги газу, закладені в контракті. І все це було під загрозою драконівських штрафних санкцій.

Крім того, ми домовилися про значну знижку в ціні на російський газ. Це вдихнуло життя в хутра української економіки у вкрай складний для нас період. Наші стратегічні галузі - металургія і хімія заробили і дають відрахування до бюджету

Але, звичайно, нас не влаштовує базова ціна, закладена в контракті - 450 доларів за тисячу кубів газу, і її прив'язка до цін на нафту. І ми вважаємо, що має право ставити питання про перегляд контракту з урахуванням нашого стратегічного партнерства і коопераційних зв'язків наших економік. Україна не заслуговує  такого дискримінаційного контракту.

Мені здається, у російських партнерів є розуміння того, що угода потребує корегування. На зміну йому необхідно виробити щось таке, що влаштовувало б як Україну, так і Росію. Ми працюємо, ведемо складні переговори, прораховуємо всі нюанси, аналізуємо всі складові, щоб прийти до спільного знаменника. Впевнений - ми й тут доб'ємося успіху.

З приводу будівництва обхідних газопроводів. Вони представляють загрозу для наших стратегічних позицій в енергетичній сфері.

Ми добре розуміємо, чому Росія почала їх будувати. Адже на початку 2000-х у нас були домовленості про створення газотранспортного консорціуму, Україна мала гарантії прокачування певних обсягів російського газу, і ні про які "потоки" ніхто не говорив. А колишня влада ініціювала ревізію угод у газовій галузі.

Європа і Москва побачили для себе загрозу у діях української влади. Так і актуалізувалися проекти обхідних газопроводів, ініційовані Росією і підтримані багатьма в Європі.

Ми намагаємося переконати російських колег у тому, що будувати ці газопроводи не потрібно, принаймні "Південний потік". Реконструкція української ГТС значно дешевше і рентабельніше, а сама вона надійніше трубопроводу, який прокладається по дну.

Відстоюючи національні інтереси України, ми будемо продовжувати переговори з Росією, будемо переконувати наших партнерів у використанні українських транзитних можливостей. Я сподіваюся, що наш діалог буде мати конструктивний для обох країн результат.

Так що попереду у нас - велика і дуже напружена робота.

Сергій Кичигін (Тижневик "2000").