В інформаційних повідомленнях йшла мова про те, що «Тимошенко й Ко» прийняли черговий пакет документів, що спрощують підприємницьку діяльність. Новина начебто й непогана, але не особливо підбадьорююча, беручи до уваги те, як дотепер ставленики Юлії Володимирівни робили одну тільки видимість роботи з поліпшення «клімату» для українських бізнесменів середньої руки.

Лютневий «підхід» прем'єр-міністра до міні-бізнесової проблематики є вже третім по рахунку. До цього в 2009 році уряд спантеличував себе даною темою в травні й вересні. Аби продемонструвати виборцям, «як ВОНА працює», в 2010 році уряд «парився» над проблемною темою аж цілих 6 годин і, причому, на перший погляд, не безрезультатно. Кабмін, убивши купу часу, схвалив 25 нормативно-правових актів, які по визначенню міністерських чоловіків обов'язково «полегшують роботу малого й середнього бізнесу». По суті ж, «поліпшення», до яких додумався уряд, складалися в скороченні кількості ліцензій і збільшенні ставки спрощеної системи оподатковування. Останнє дозволить скарбниці одержати з і без того бідних підприємців більше 3 млрд. грн.

Слід уточнити, що ідейними натхненниками таких «кардинальних змін на краще» є дві жінки. Перша - форсуюча будь-якими засобами свою передвиборну рекламу Юлія Тимошенко. Друга - глава Держкомітету з питань регуляторної політики й підприємництва Олександра Кужель. Ця леді, крім того, що у своїй діяльності в даній структурі керується винятково «побажаннями» Юлії Володимирівни, за свій останній строк роботи в Держкомітеті більше говорить, ніж робить, а якщо й робить, то зовсім не те, про що говорить.

Як відомо, Олександра Кужель у другий раз очолила Держкомпідприємництво в січні минулого року. Розрекламувала вона себе як «надію» малого й середнього бізнесу України в гідної самої Тимошенко манері. У численних спічах перед ЗМІ Кужель намагалася грати на контрасті, згадуючи, як їй важко було управляти комітетом при Кучмі, і натякаючи на те, що при Тимошенко її стараннями підприємці ну вже точно почнуть «дихати повними грудьми» і позбудуться складностей, що нагромадилися в їхньому житті. На словах в Олександри Володимирівни були прямо-таки «наполеонівські плани»: Кужель планувала мінімізувати ріст безробіття й зберегти самозайнятість бізнесу, увести ввести мікрокредитування й відробити законодавство, що допоможе повернути кредитування. «Якщо не пожвавимо цей процес, то можна вважати, що ми штучно підтримуємо бізнес», - ляскаючи віями й роблячи розумні очі перед журналістами, «глаголила» Олександра Володимирівна. А на думців неї при цьому, як виявилося пізніше, були одні... раути, тусовки, діаманти й спрага світської слави. За час свого головування у структурі, Тимошенко+Кужель прийняли сумнівних 29 нормативних актів по сприянню малому підприємництву (ефекту від яких підприємці безуспішно чекають дотепер) і постанову Кабміну № 336 від 14 квітня 2009 року про підвищення відрахувань у Пенсійний фонд із дрібних торговців, які працюють за спрощеною схемою оподатковування. Останній хід був здійснений в обхід норм закону про пенсійне страхування, що пропонує, що такі дії є прерогативою ВР. Примітно, що незаконне збільшення Кужель пенсійної «пені» для підприємців фактично поставило дрібний бізнес на коліна.

Виникає запитання, якщо Юлія Володимирівна рекламує себе як «месію» для всіх українців у тому числі і бізнесменів, то чому ж живемо ми останні 5 років як у прірві? Отож сподіватися, що останні потуги уряду Тимошенко нібито змінити життя загнаного малого бізнесу на краще не варто. У Тимошенко та її колежанки теж Володимирівни, але вже кужель було для реальних дій часу більш ніж достатньо. Прийшов час змінити владу, а з нею і роботу Держкомпідприємництва.