Напередодні першої річниці інавгурації Президента України Віктора Януковича українські політологи та експерти відповіли на запитання, як би вони оцінили підсумки 1-го року діяльності Глави держави. 

Директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський:

Успіхом я вважаю відновлення керованості в державному апараті - не бозна-який, але бардаку, який був у роки правління Віктора Ющенка, немає, і це безумовний позитивний результат. Успіх - налагодження відносин з Росією.

У нормальному руслі розвиваються відносини і з Європою - є результати, яких не зуміла домогтися попередня влада, зокрема, дорожня карта щодо безвізового режиму. На Заході втомилися від минулої влади, Україна перейшла з гострої теми на менш значиму, але, тим не менш, в останні місяці там виникають деякі ускладнення.

Повертаючись до питання внутрішньої політики, заплановані і розпочаті, принаймні, в законопроектному плані, базові реформи, в яких країна потребувала багато років. Зараз процес пішов: не дуже гладко, але, тим не менш, напрямок правильний.

В економіці є повільний рух у бік докризового рівня. Докризового рівня ще не досягли, тому що зростання ВВП менше, ніж 4,5%, а падіння було відносно більше. Спостерігається цілком пристойне зростання, знову ж таки, за наявності проблем. 

Що стосується підготовки соціальних реформ, то країна без цього не виживе: потрібно проходити пенсійну реформу, реформу охорони здоров'я, доводити до розуму реформу освіти.

Що стосується демократії та посилань на «Freedom-house», то я завжди вважав, що це подвійні стандарти, що там інформація використовується необ'єктивно, що рейтинги складаються з допомогою тих самих експертів, які отримують гроші в західних організаціях - вони необ'єктивні. Я не вважаю, що є якийсь рішучий відступ в частині демократії і свободи слова. Свобода політичного слова в опозиції дуже велика - всі ток-шоу заповнені популістською балаканиною: там опозиції набагато більше, ніж представників нейтралів, громадянського суспільства чи влади.

У цьому сенсі ображатися на відсутність свободи слова просто нерозумно.

Свободи слова у нас достатньо - друкованих ЗМІ більше опозиційних, ніж провладних, Інтернет переповнений опозиційної інформацією, і так далі. Не бачу причин скаржитися на обмеження свободи слова.

Директор міжнародних програм Українського Центру економічних і політичних досліджень їм. Олександра Разумкова Валерій Чалий:

Якщо говорити про якісь позитивні моменти, то я б відзначив три.

Перше - це спроба почати перетворення в якихось проблемних сферах - те, що називається реформами, але поки це тільки розтин наривів, а не реальне лікування або операція.

Друге - це поліпшення політичного клімату стосовно Україні і Росії. Саме клімату, а не результатів цих відносин, тому що досягається це за рахунок непропорційних компромісів з боку України.

І третє - це продовження стратегічної лінії на європейську інтеграцію - тут реалізуються напрацювання попереднього періоду, і я вважаю це позитивним.

Директор української філії Інституту країн СНД Володимир Корнілов:

Головне, що вдалося зробити В. Януковичу - Україна стала більш стабільною, прогнозованою державою, причому як на зовнішньополітичній, так і на внутрішньополітичній арені, і припинилися роки «політичного бардаку».

Що стосується невдач і успіхів - найголовніше полягає в тому, що за цей рік реформи, які Янукович збирався зробити, вони все-таки ще до ладу не стартували. Багато в чому причина тому - не саме продумане рішення про перенесення виборів з весни на осінь. Якби не це рішення, швидше за все левова частка непопулярних реформ вже мала місце бути, реформи вже розвивалися б, і ми не жили б в постійним очікуванні не найприємніших рішень влади.

Усі економічні показники, взагальному, стабілізувалися - зростання ВВП і промислового виробництва; ми отримали довгоочікуване для багатьох жителів України рішення про позаблоковий нейтральний статус України; ми припинили безглузді ідеологічні та економічні війни з нашими сусідами, в першу чергу з Російською Федерацією, які, до речі, викликали задоволення не тільки в самій Росії, але і в Європі, яка зітхнула з полегшенням, не чекаючи тепер взимку відключення газу.

У цьому сенсі можна сказати, що Україна стала більш прогнозованою державою, що не може не радувати як мешканців України, так і партнерів за кордоном.

Директор компанії «Research and Branding Group» Євген Копатько:

Я думаю, що до досягнень можна віднести успіхи в зовнішній політиці - мається на увазі поліпшення відносин з Росією насамперед; загалом непогані відносини з Європою, поки що на сьогоднішній день.

Друге - я б звернув увагу на те, що дійсно - вибудувана вертикаль влади, але це не самоціль, а, в принципі - інструмент, який дозволяє приймати якісь рішення.

Але діалог між владою і людьми повинен бути більш активним, і влада повинна пояснювати навіщо, до чого і як будуть проходити реформи, можливі ризики для держави як інституту, для складнощів, які виникають у людей, але також говорити про те, яку здобуде перевагу після того, коли будуть здійснені ці реформи.

Країна потихеньку оживає, у всякому разі, з точки зору економістів. Але думаю, ще до кінця не подолані наслідки кризи. Це теж, до речі, можливості влади, які вона повинна реалізувати.

Глава правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко:

Головним, мабуть, досягненням для В. Януковича і його команди стала швидка концентрація влади.

В. Янукович дуже швидко спочатку політично, а потім юридично це закріпив, зробив те, чого за всі п'ять років не зміг зробити В. Ющенко - він зумів взяти владу, і досить швидко. Для суспільства позитив полягав у цьому процесі в тому, що вдалося швидко подолати протиріччя всередині системи держуправління.

У нас вже немає воєн між президентом і урядом, немає плутанини у відносинах між владними інституціями, є стійка парламентська більшість.

До досягнень я б відніс ініціювання процесу структурних реформ. Нинішня українська влада зважилася на те, чого боялися її попередники - вони пішли на реформи, які мають досить неоднозначні наслідки, і в принципі, це був важливий крок у правильному напрямку.

Мені здається, зараз вже є розуміння, що все таки необхідна більш гнучка стратегія і тактика в плані реформ, діалог із суспільством. Ситуація з підприємницьким Майданом і з Податковим кодексом була важливим уроком першого року президентства В. Януковича в плані здійснення структурних реформ, і потрібно зробити, думаю, серйозні висновки з тих помилок і прорахунків які були, зокрема, з підготовкою податкового кодексу.

Так що, мабуть, у процес реформ потрібно вносити суттєві коригування - це вже як частина прогнозу на майбутнє.

У зовнішній політиці головними досягненнями, на мій погляд, стали збереження курсу на європейську інтеграцію, і те, що вдалося істотно просунутися у підготовці нової базової угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі. Покращились істотно відносини з Росією - вже немає таких конфліктів, які були за В. Ющенка, і це в принципі відповідає нашим інтересам: чим менше проблем у відносинах з Росією, тим краще для нашої країни. Тим більше, що поліпшується товарообіг, досить динамічно розвивається співробітництво.

І за підсумками першого року президентства В. Януковича ми знову бачимо збереження, може бути, навіть посилення конкуренції геополітичного вибору для нашої країни - начебто вибір зроблено на користь Європи, але при цьому ми змушені шукати оптимальний баланс відносин між Росією і Європою.

Якщо коротко розглянути економічну ситуацію в країні, то ми, з одного боку, поступово виходимо з кризи, і нинішньої української влади вдалося здійснити фінансову стабілізацію і уникнути ризиків вкочування в кризу (те, що відбулося в цілому ряді європейських країн).

Якщо нинішній владі вдасться вирішити соціальну напругу, вдасться зберегти і посилити тенденції виходу з кризи, тоді я думаю, що позиції і президента В. Янукович, і уряду М. Азарова зміцняться.

Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов:

Якщо говорити про досягнення, то, по-перше, це відхід від переддефолтного сценарію розвитку. Україна пішла від «грецького сценарію» і не допустила дефолту по державному боргу, не допустила розростання дефіциту державного бюджету, і в цілому домоглася відносної фінансової стабілізації, в тому числі і завдяки відновленню програми співпраці з міжнародним валютним фондом уряду М. Азарова.

По-друге, економічне зростання за 2010 рік, або перший рік президентства В. Януковича, невеликий, в межах 4%, але, тим не менш, є тенденція до виходу з економічної кризи і переходу до повільного, але сталого економічного зростання.

Поліпшення відносин з РФ і переведення відносин з ЄС і західними партнерами на рейки прагматичного співробітництва. Результат - підписання плану дій щодо безвізового режиму з ЄС.

По-четверте, це досягнення стабільності у владі, так званої адміністративної стабільності, початок адміністративної реформи, скорочення державного апарату і в цілому, наміри президента та його команди проводити ряд складних, болючих непопулярних структурних реформ.

Націленість на реформи, незважаючи на їхню непопулярність і болючість, можна в цілому оцінювати як позитивний фактор діяльності команди президента за минулий рік.

Боротьба з корупцією, принаймні, декларації і заяви про намір боротьби з корупцією. Все це свідчить про те, що команда президента вловлює суспільний запит на боротьбу з корупцією в країні.

У цілому, консолідація виконавчої влади, президентської вертикалі, що дає можливість президентській команді гасити своєчасно внутрішні конфлікти і діяти в унісон адміністрації президента, Кабінету міністрів України, парламентської більшості. Це дає можливість у разі необхідності прийняття необхідних законопроектів діяти швидко, рішуче, без того, щоб відволікатися на розборки, узгодження, лобістські корективи тих чи інших законопроектів.

Політолог Дмитро Видрін:

Всі недоліки нинішньої влади перекриваються її великою перевагою - це перша влада за останні п'ять, а може бути десять років, яка адекватна існуючим умовам. Як нас вчили в університетах - надбудова повинна відповідати базису. Так от, це перша влада, яка намагається будувати Україну не на піску, не на ефемерних фантазіях, не на вигаданих ілюзіях, а на тій підставі, що у нас є.

На тій слабкою, не реформованої економіці, яку потрібно привести найближчим часом в той стан, щоб потім з неї щось виросло. На тих геополітичних умовах, які склалися навколо України, а цей, не реформованою поки ще, не модернізованої інфраструктурі, яка теж потребує і модернізації, і реформації.

Так от, це перша влада, яка зробила інвентаризацію в країні, побачила, що реально в країні існує, жахнулася цього, і намагається це виправити. Намагається почати будувати на ґрунтованій підставі, розуміючи, що все інше, що будується на піску, неминуче рухне.

Тому адекватність влади до існуючих умов, до потенціалу України, до економічних можливостей України - це поки її головна перевага. Тому що якщо люди об'єктивно оцінюють ситуацію, ставлять об'єктивно досяжні цілі, то це, на мій погляд, вже багато чого, запорука того, що буде будуватися не химера, а реально можливе будівництво - і політичне, і соціальне, і економічне.

Тому головним достоїнством я називав, називаю, і найближчим часом поки ще, мабуть, буду називати її адекватність.

А головним недоліком влади я вважаю те, що ця влада гірше говорить, ніж ходить. Або те, що вона навчилася ходити раніше, ніж говорити. Вона багато речей, на мій погляд, почала робити правильно, але не завжди може правильно пояснити.

На мій погляд, вона заклала правильний принцип у податковий кодекс, який більшою мірою стимулює тих, хто виробляє, а не тих, хто перепродує, але не змогла це донести до суспільства.

У принципі, робить деякі правильні речі в пенсійній реформі, ті речі, які визнані кращими експертами Європи, але наривається на неприйняття суспільством, оскільки на нульовій стадії, на початковій стадії вона правильно не змогла це і пояснити, і розповісти, і, може бути, порадитися з суспільством.

«Інтерфакс-Україна»