Віктор Янукович започаткував амбітну програму реформ. Його правління вигідно вирізняється стабільністю на тлі хаосу за попередників. ЄС повинен підтримати Януковича у реформуванні країни та водночас забезпечити збереження демократії, пише турецьке англомовне видання Today’s Zaman.

Дванадцять місяців тому Віктор Янукович став Президентом України. П'ять років тому, в ході президентських виборів 2004 року, була зовсім інша історія, коли українці не визнали його перемоги на виборах. Помаранчева революція привела до влади Віктора Ющенка та Юлію Тимошенко. Україна тоді стала маяком демократії в регіоні. Захід покладав на неї великі надії.

Проте те, що відбувалося потім, здивувало світ. Україна, важлива геостратегічна країна з родючим ґрунтом, значними запасами енергетичних ресурсів та молодим, добре освіченим населенням, наступні п'ять років провела в хаосі, швидко рухаючись від ейфорії до розчарування. Віктор Ющенко виявився не в змозі співпрацювати з Юлією Тимошенко, політики обмінювалися взаємними звинуваченнями. Український парламент інколи не працював тижнями, політична стабільність стала мрією, а світова фінансова криза підвела слабку економіку України до межі колапсу. Урядові коаліції розпадались, а на їх місці створювалися нові лише для того, щоб за кілька місяців розпастися знову. Відносини з ЄС обмежувалися лише балаканиною, Вашингтон не міг зрозуміти політику Ющенка, а відносини з Москвою погіршилися до безпрецедентного рівня в результаті проведення політики Ющенка щодо Росії.

Через п’ять років українці усунули Ющенка від влади і дали Януковичу другий шанс. Настав час, коли керівництво України мало об’єднати країну та представити конкретні результати своєї роботи. Чи здійснив це Янукович?

Віктор Янукович обіцяв не робити пустопорожніх заяв, покращити відносини з ЄС, нормалізувати взаємини з Росією та збільшити достаток людей, а також провести ключові реформи в країні. Він також зобов’язався бути надійним, прагматичним партнером для Заходу. У багатьох європейців щодо цього існував певний скептицизм, оскільки вони в рамках своїх стереотипів сприймали Януковича як «людину Кремля», тож очікувалося, що він буде просто виконувати вказівки з Москви.

Але, налагодивши відносини з Росією, Янукович не погоджувався на всі пропозиції Росії. Він посилив відносини з ЄС, реалізуючи численні проєвропейські реформи, та забезпечив членство України в Європейському енергетичному співтоваристві. Хоча економіка країни ще далека від повного одужання, вона поступово починає відновлюватися, стверджує Аманда Пол. Але при цьому залишається потреба у подальших реформах. В країні протягом останніх 12 місяців – один і той самий Уряд, повернулася стабільність, почалися інфраструктурні зрушення. Янукович тим часом почав активну боротьбу з тотальною корупцією, яка вразила всі рівні державної влади в Україні. Він пообіцяв продовжити також реалізацію масштабних реформ, у тому числі розробку проекту нової Конституції за участі всіх політичних партій та представників громадськості.

Все це добре, але разом із тим, зазначає авторка статті, Віктора Януковича звинувачують у згортанні демократії, централізації влади та застосуванні «вибіркового правосуддя». Проти низки опозиціонерів включно з Юлією Тимошенко були порушені кримінальні справи за звинуваченнями в корупції, на що був змушений відреагувати ЄС. Усі ці події потребують ретельної уваги, хоча складається враження, що більшість звинувачень походять з табору Тимошенко. На жаль, Тимошенко та Янукович все більше втягуються у боротьбу, яка ведеться за принципом «око за око». Янукович та його Уряд, на думку авторки статті, не повинні витрачати свою енергію на цю гру. Юлія Тимошенко протягом останнього року не змогла відновити свої позиції та об’єднати українську опозицію. Натомість завжди любила перебувати у центрі подій, і протистояння з нею з боку українського Уряду тільки йде їй на користь, забезпечуючи увагу громадськості та преси.

ЄС (за винятком Європейської народної партії Європарламенту, членом якої є блок Тимошенко БЮТ) прагматично підходить до зазначених звинувачень, не поспішаючи швидко засуджувати українську владу. ЄС повинен діяти обережно, тому що Україна є важливим партнером, ситуація в цій країні зараз стабільна, а процес реалізації реформ проводиться набагато активніше, ніж раніше, що потребує заохочення з боку ЄС з метою продовження процесу. Брюссель не повинен відштовхувати Україну, особливо в той час, коли Віктор Янукович не залишає прагнень, аби його сприймали в якості надійного лідера, який хоче співпрацювати із Заходом.

У 2012 році Україна прийматиме чемпіонат Європи з футболу, нагадує авторка статті. Це прекрасна можливість для Віктора Януковича представити свою прекрасну країну у вигідному світлі. Значні можливості для Януковича створює й відсутність або слабкість опозиції. Повернення України назад у контексті демократичного розвитку не призведе до позитивних результатів, особливо в часи, коли автократичні лідери щотижня втрачають владу. Значно більше країні дасть подальша реалізація програми реформ, за втілення якої завзято взявся Віктор Янукович, та збереження України в якості демократичної держави, посилення політичного плюралізму та верховенства права.