 За даними Фонду держмайна
дворічної давнини, в Україні налічувалося 1991 гуртожиток, що увійшло в 1990-і
роки в статутні фонди організацій. Станом на 1 жовтня 2008 року в 14 тис.
гуртожитках країни (без обліку студентських) проживало близько 1,5 млн сімей,
або 4 млн осіб. Думаю, з тих пір ці цифри, якщо й змінилися, то незначно ...
Я не з чуток знаю, що таке жити в
гуртожитку під загрозою постійного виселення. Побутові зручності, коли в одному
блоці проживають дев'ять сімей, при тому, що газових плит всього дві, а
конфорки працюють далеко не всі, так само як і інші «радощі життя» - це інша
історія. Ми з дружиною і маленькою донькою раділи тому, що просто є дах над
головою. Тому ж раділи і наші різношерсті сусіди.
У більшості ці люди, відтрубили на держпідприємствах
десятиліття, так і не дочекалися безкоштовних квартир, і, таким чином,
тимчасове житло перетворилося для них на постійне. У лихі дев'яності, та й
надалі теж, закон забороняв мешканцям приватизувати займані кімнати, тому
постояльці жили «на пташиних правах», ризикуючи в будь-який момент бути
викинутими на вулицю.
На жаль, але їхні побоювання мали
цілком реальні підстави. Власники «общаг» із завидною наполегливістю і сталістю
намагалися всіма способами позбутися від неугодних мешканців. Резон у них був -
«квадрати», які звільнилися з
успіхом йшли під офіси, перукарні, «салони краси» та інші комерційні об'єкти.
Рішення даної проблеми намагалися
знайти неодноразово. Але лише зараз, зі встановленням в Україні стабільної
влади, припиненням перманентних чвар в її вищих ешелонах з'явилася реальна
можливість жорстко проконтролювати виконання раніше прийнятих рішень і досягти
головної мети. А саме - підвищити ефективність використання житлового фонду та
послабити соціальну напругу в державі, поки ще не здатному забезпечити житлом
усіх осіб, що знаходяться в черзі на отримання житла, і фінансове становище
яких не дозволяє купити житло самостійно.
Можна не сумніватися, що підписане Президентом України 6 грудня 2010
доручення «Про забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян,
які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених
для проживання одиноких громадян або для проживання сімей» зіграє тут свою
позитивну, якщо взагалі не ключову роль. Хоча б уже з тієї очевидної причини,
що Глава держави ще жодного разу не дав приводу засумніватися: питання, які він
бере під свій контроль, доводяться до логічного завершення.
У даному випадку Прем'єр-міністр
України Микола Азаров, Кабінет міністрів Криму, керівники обласних державних
адміністрацій, а також міських адміністрацій Києва і Севастополя ще до кінця
поточного року повинні в установленому порядку вжити невідкладних заходів щодо
забезпечення реалізації громадянами, на яких поширюється дія Закону України № 500-VI
від 4 вересня 2008 року права на приватизацію займаного житла, а також
недопущення випадків незаконного виселення, переселення та відселення таких
громадян з гуртожитків без попереднього виділення їм (їх сім'ям) іншого житла,
придатного для постійного проживання.
Нинішня влада цим кроком ще раз
підтвердила, що працювала і працює обличчям до народу, і на благо народу,
прислухається до нього, і робить все можливе, навіть у сьогоднішніх непростих
умовах, щоб максимально захистити права найбільш вразливих категорій мешканців
гуртожитків, зміцнити соціальну стабільність в нашому суспільстві.
Ігор Тимофєєв
|