Про суспільно-політичну та соціально-економічну ситуацію, перебіг передвиборчого процесу на Волині ми говоримо з депутатом обласної ради, головою Волинської обласної організації Партії регіонів Олександром Башкаленком. 

 

 

Звичайно, кампанія є досить непростою, з боку наших опонентів в хід іде все, адмінресурс, заборонена агітпродукція, численні подачки за бюджетні кошти та обман виборців. Однак не дивлячись на це, ми проводимо кампанію досить упевнено, завдяки сформованій потужній команді однодумців. Останні заяви керівників БЮТу, як у Києві, так і на Волині, свідчать про те, що вони не впевнені у перемозі на виборах загалом та прийнятних для них результатах на Волині зокрема. За одним трафаретом, починаючи від Турчинова, Луценка і закінчуючи Анатолієм Грицюком, вони говорять про абсурдні речі, яких не може бути на Волині в принципі. Як можна вплинути на результат виборів, перебуваючи в опозиції, тим більше усі кандидати мають представників в окружних, дільничних комісіях та численних спостерігачів. Ми найбільше зацікавлені у чесних і прозорих виборах, тому запропонували нормальні правила гри. Тому в неділю волиняни дадуть першу оцінку сьогоднішній владі. В громадян думка переважно сформувалася, хоч є й такі виборці, які будуть визначатися безпосередньо у день виборів. Кожний має свою позицію і ми її поважаємо.

 

 

Це смішно, оскільки ми перебуваємо в опозиції. В наших інтересах зробити все, аби вибори відбулися чесно та прозоро, оскільки вибір українців очевидний, і, на щастя, він не на користь Тимошенко. Саме тому Анатолій Грицюк робить подібні заяви. Ми не смикаємось, оскільки настрої волинян на сьогодні очевидні. А ось Анатолій Петрович, подейкують, впав у немилість, оскільки Волинь відвернулася від Тимошенко.

 

 

Пані Тимошенко зробила турне волинськими містами перед самими виборами лише з агітаційною метою, сподіваючись знову заручитися підтримкою довірливих волинян на свою користь. Але в Ковель, де зібралися її прихильники, а місцева влада навіть спромоглася очистити площу від снігу, вона так і не доїхала, чим вкотре підтвердила, що люди потрібні їй лише як електорат. Їй, мабуть, просто соромно було дивитися людям у вічі. Люди прочекали її на морозі з 16 до 19 години. А соромитися їй було чого, адже у 2007 році пані Тимошенко приїжджала у той же Ковель і обіцяла все. А що ж з того вийшло? Пригадаймо хоча б підписання договору у Ковелі на будівництво поліклініки та обіцянку виділити на цю благородну мету аж 20 млн. гривень. Донині не виділено жодної копійки. А ще мали побудувати стадіон і запустити на повну потужність підприємство «Ковельсільмаш», обіцяли дорогу до Ягодина, а минулого року не зробили жодного метра. На газифікацію Волині обіцялася величезна сума - 70 млн. гривень, угоди укладалися з громадами. Що насправді – навіть не треба говорити. Люди самотужки газифікують свої оселі, а місцеві чиновники запалюють факели, а ще паралельно агітують за Тимошенко. Складається враження, що пані Тимошенко не дуже переймається невиконаними зобов’язаннями , адже зараз вона знову приїхала підписувати чергові обіцянки.

 

 - Ніхто до кінця так і не може сказати: приїжджала Тимошенко як прем’єр чи як кандидат у президенти. Яка ваша думка з цього приводу?

 

 - Хоч місцеві чиновники і стверджували, що це був робочий візит, усі ми вкотре спостерігали, як "Вона" активно використовує адміністративний ресурс в особі місцевих посадовців, роздаючи подарунки за бюджетні кошти. А ще був «безкоштовний» концерт на Театральному майдані за людські гроші, які уряд Тимошенко забрав безсоромно у кожного громадянина, недоплачуючи пенсії та заробітні плати. Ось такий собі робочий візит кандидата у президенти.

 

 

Спочатку анонсували підписання протоколу намірів до Угоди, а підписали ніби Угоду регіонального розвитку. Справа загалом ніби і хороша, але виконавці хто і чому перед виборами, а не у 2008 році? У влади і так є повноваження, але вона не здатна ними розпорядитися. Це ще один піар-хід, бо інші аргументи уже вичерпалися. Результатом цієї зустрічі у Луцьку стала купа популістських обіцянок, які, в принципі, є голослівними і нездійсненними, доки при владі такі очільники. Як залишилися невиконаними обіцянки Тимошенко про виділення 150 мільйонів гривень Луцькому автозаводу для виробництва 750 автобусів у 2009 році. Сьогодні Тимошенко вже заговорила про 300 автобусів. А завод не працює і люди без роботи. Що стосується будівництва доріг на Волині, то уже всі волиняни побачили, як місцеві БЮТівці дорогу до Ягодина збудували, вкравши мільйони гривень. Така вся їхня робота була впродовж останніх років. І хто може повірити у виконання таких грандіозних планів після того, до чого довели економіку країни Тимошенко і К˚. Бюджет – якого насправді немає – в розібраному стані. Крім того, "завдяки" провальній політиці уряду Тимошенко в сфері держборгу Україна цього року має сплатити кредиторам близько 56 млрд грн., тобто на це піде майже кожна п'ята бюджетна гривня.

 

 

Місцеве самоврядування хочуть використати у виборчій кампанії. Слід також згадати про бурхливу роботу прем'єра з органами місцевого самоврядування, чи, правильніше, їх передвиборне "обробляння". У Луцьку це продовжилося. Сюди звезли ще чиновництво та сільських, селищних голів з інших областей, щоб послухали чергові новації від керівника уряду. Пані Тимошенко всім заявила, що ініціює всенародне обговорення проектів нового бюджетного кодексу та державного бюджету на 2010 рік. Скільки разів їй публічно пояснювали, що абсурдно з Києва 12 тисяч бюджетів затверджувати. Що спочатку сформувати таку податкову систему, щоби первинні територіальні громади мали свою стабільну дохідну базу і вже за рахунок цього мали можливість самостійно формувати місцевий бюджет без урахування того, коли і як прийматимуть державний бюджет в центрі. Скільки їй це не пояснюй, то як горохом об стінку. Але коли при цьому пані Тимошенко обіцяє проводити під час бюджетного року публічне обговорення проекту бюджету на поточний рік, то зрозуміло, що чекати від неї можна все що завгодно. Нагадаю, що свого часу вже існував проект «Ідеальна країна», завдяки якому, кожен громадянин країни міг запропонувати власний проект розвитку держави. Для Тимошенко сьогодні він став нецікавим.

 

 

Не було, але це й не дивно. Пенсійний фонд – напівбанкрут, який вижив в 2009 році лише завдяки 30 мільярдній дотації з бюджету. Сьогодні почалися затримки з виплатами пенсій, навіть тих мізерних, за які і прожити то не можна. Хоч мали виплачуватися пенсії не менші за 695 гривень. Саме таким є прожитковий мінімум для пенсіонерів. На сьогодні Тимошенко забирає в кожного пенсіонера від 150 до 300 гривень. Натомість вона кидає їм подачки, які мали б переконати виборця у її щедрості. Це просто знущання з людей, до того ж неприховане.

 

 

«Нафтогаз» нежилець, якщо буде збережена теперішня схема газових –розрахунків з Росією. Три чверті платежів за імпортований газ в 2009 році здійснено за допомогою банківських кредитів, бюджетних субсидій, коштів МВФ і товарної позики «Газпрому» в рахунок майбутніх платежів за транзит. Чи може бути вищий вирок безгосподарності та політиканству, аніж оплата газу золотовалютними резервами Нацбанку, як зробили в січні?

 

 

По той бік виборів на багато що відкриються очі усім тим, хто відмовляється це помічати. Що видача державних актів є лише передвиборчою технологією Тимошенко, як повернення заощаджень громадянам. Що схема роздачі квартир пільговикам буцімто за рахунок Державної іпотечної установи є мертвонародженою. Що політик не може вказувати гривні, скільки вона може коштувати стосовно долара. Що світ відмовився жити в борг, а нас чомусь переконують, що це повинно стати новою українською ідеологією. Що не може влада приховувати від народу реальну статистику. Упродовж 2009 року українські проблеми маскувалися фінансовими вливаннями МВФ – спочатку кредитними, а потім конвертованими спеціальними правами запозичень. Як говорив Мюллер у хорошому радянському фільмі «важко зрозуміти логіку непрофесіоналів». Перефразовуючи його, можна сказати, що логіку прем’єр-міністра країни неможливо зрозуміти взагалі. Вчора долар по 6.30, сьогодні «народний бюджет», завтра газ і нафту будуть перекачувати з половини світу. Юлія Володимирівна дослівно заявила наступне: "У нас там такі рельєфи ґрунтів, що ми можемо з половини світу перекачати в Україну нафту і газ»

 

 

 На жаль, за ораторським мистецтвом Юлії Володимирівни немає нічого, що могло б вивести країну з того становища, у яке сама ж прем’єр її і завела. В основному загальні фрази, які не мають продовження на практиці. Втім, виборці стали мудрішими і вміють читати між рядків. Я вірю в те, що вони не купляться на слова. Оскільки ціною такого вчинку буде добробут держави. Навіть не знаю, чим би займали ефірний час наші телевізійники, якби не любов Юлії Володимирівни до звітності, щоправда перед телекамерами, адже пані прем'єр ледь не щодня звітує перед країною про свої квазі-успіхи в боротьбі з кризою, яку, до речі, вона обіцяла не пустити до країни. От тільки дивна річ, але українські та міжнародні експерти звітують про абсолютно протилежні речі. Так, голова місії МВФ в Україні пані Джейла Пазарбазіоглу, яка свого часу врятувала уряд Тимошенко від економічного колапсу, заявила, що вона "втомилася від брехні" і з середини січня вже не буде головою місії фонду в Україні". Хоча, можливо, це й на краще, бо час вже потихеньку злазити з "кредитної голки". Що у підсумку? За місяць в Україні буде новий президент, дещо пізніше новий уряд, а з травня в результаті місцевих виборів з влади підуть усі ті, які впродовж останніх років нічого путнього для волинян не зробили, а лише паразитували у владних кабінетах за людські гроші. Насамкінець, хочеться побажати громадянам - мудрості, а країні – успіху!