Юлія Тимошенко в боротьбі за збереження електоральних позицій починає використовувати лексику, більш властиву любителям фільмів жахів і страшилок з фольклору. 

Прагнення зберегти рейтингові позиції часом грає з Юлією Тимошенко злий жарт. Юлія Володимирівна за останній місяць, безсумнівно, була найбільш активним коментатором політичних подій. Інші політики відзначали Новий рік і Різдво, відлітали у відпустку, а лідер «Батьківщини», пов'язана підпискою про невиїзд, організовувала сольні виступи біля стін Генеральної прокуратури.

Як відомо, зібрати аудиторію - це половина завдання, куди важливіше утримати її. Розпещеними фокусами українських політиків і пов'язаних з ними скандалами обивателям потрібно запропонувати щось погарячіше. У екс-прем'єра сьогодні помітні проблеми з точним політичним позиціонуванням. Вона мовить у максимально наближеному до потреб телебачення форматі, хоча і перестала бути частим і бажаним гостем на блакитних екранах. Цитати лідера «Батьківщини» на стрічках інформаційних агентств далеко не завжди доходять до споживачів меседжів. Часом створюється враження, що Тимошенко намагається нагадати про себе, щоб не бути похованою в режимі інформаційного ігнорування. Її старання набувають місцями цікаві форми.

В одному з недавніх інтерв'ю лідер «Батьківщини» назвала екс-президента Віктора Ющенка «перевертнем», якого всиновили олігархічні клани. Мабуть, себе Юлія Тимошенко позиціонує з якимсь володарем необхідного набору (срібні кулі, осиковий кіл, часник і свята вода), за допомогою якого можна боротися проти змінюючого вигляд політика. Дозволю собі не погодитися із цією характеристикою. Віктор Андрійович - далеко не ідеальний, але типовий для України політик. Нерішучий, ведений, суперечливий і схильний загрібати жар чужими руками. Але саме Ющенко на горбу свого рейтингу втягнув Тимошенко на політичний Олімп. І якраз з холоднокровного знищення популярності чинного тоді глави держави почався шлях Юлії Володимирівни до поразки на президентських виборах. Справедливості заради визнаємо, що після «компліментів», направлених Ющенку за останніх пару років його президентства в адресу Тимошенко, епітет «перевертень» виглядає практично похвалою.

Не менш цікава позиція екс-прем'єра щодо об'єднання опозиційних сил. Хоча до реального злиття кучкуються навколо «Фронту змін» партій може бути далеко Тимошенко категорично виступає проти об'єднання опозиції. Вона підкреслює, що демократія передбачає конкурентне середовище. Важко не погодитися з таким відточеним месседжем. Але - можна, якщо поглянути на долю передвиборчого блоку Юлії Тимошенко. Добра третина депутатів-бютівців, до президентських виборів позиціонувався як «прекрасна команда», після була вигнана з його лав. При цьому ніхто не ризикне дати гарантію, що «біло-сердечні» назавжди вилікувалися від політичної гангрени. Доля політичних партій, які брали участь у формуванні БЮТ - «Реформи і порядок» і УСДП - незавидна. Сьогодні тільки досвідчений виборець може розгледіти в роботі фракції БЮТ-«Батьківщина» сліди інших політсил-засновників. Юлія Володимирівна дещо лукавить, стверджуючи, що всі охочі вже давно об'єдналися. Її спроби стати лідером об'єднаної опозиції не увінчалися успіхом через несприйняття алгоритму «або зі мною, або проти мене» багатьма суб'єктами політичного процесу.

Тимошенко показово стурбована долею свого союзника - Юрія Луценка, навіть виявила припущення, що тому не дозволяють конфіденційно зустрічатися зі своїм адвокатом. Правда, прогноз Юлії Володимирівни про те, що не варто розраховувати на позитивне рішення суду у справі Юрія Луценка, виходить за рамки етичних норм. Зрозуміло, що опозиції потрібні «загратовані ікони», а Юрій Віталійович своєю активністю турбував оточення екс-прем'єра, але бажати тюремного ув'язнення соратнику - це перебір.

Дуже правдоподібне твердження Тимошенко, що влада прагне обмежити її участь в президентських чи парламентських виборах за допомогою проведення суду, винесення вироку, який може бути і умовною. Цього достатньо для політичної нейтралізації опозиційного політика, та й у європейських політичних колах така м'якість може зустріти позитивні відгуки. Але при цьому хочеться згадати боротьбу Юлії Володимирівни з економічною кризою, епідемію «свинячого грипу» і боротьбу за збереження банків, які чомусь закінчилася збагаченням потрібних людей і проблемами десятків тисяч вкладників. Абстрагуючись від звинувачень на адресу прем'єра з вуст ворожої їй Державної фінансової інспекції, зауважимо, що популістська складова в державному управлінні в 2008 - 2009 роках захльостувала.

Напевно, річ у тому, що Тимошенко - мабуть, найдосвідченіший в українській політиці маніпулятор, готовий у режимі реального часу видавати власну версію, як реальності, так і минулого. Іншого шляху зберегти себе в політиці наша героїня не бачить, і наявність архівів виступів останніх років її не бентежить. Юлія Володимирівна відчайдушно чіпляється за вже ефемерний статус срібного призера президентських виборів, але так і не зуміла запропонувати суспільству реальну альтернативу новій владі. Схоже, лідеру «Батьківщини» пора готуватися до боротьби на два фронти - проти влади і сусідів по опозиційному табору. І тоді в хід піде не тільки арсенал для боротьби з вампірами, але й прийоми екзорцизму.