 Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Василь Симоненко Результати голосування 17 січня 2010 року чітко показали бажання українців змінити своє життя на краще – скинути з себе помаранчеву пелену, яка останніх п’ять років дурила і грабувала Україну, поставила на краю прірви і тепер вустами Юлії Володимирівни закликає зробити крок вперед… Досить вже мабуть цього дурману, цієї так званої демократії… Не можуть, просто не можуть за вченнями політології демократи називати партію чи блок своїм іменем! Яка це демократія? Із загальної кількості виборців, які взяли участь у голосуванні на Волині лише 53,78% проголосували за Юлію Володимирівну Тимошенко, яка є однією з керманичів Майдану, в той час як у 2004 році за Віктора Андрійовича Ющенка проголосувало 90.71% виборців. Вражає, правда? Тобто спостерігається чітка тенденція до того, що народ України прозрів і зрозумів хто є хто. В той же час за Януковича Віктора Федоровича у 2004 році на Волині проголосувало лише 7,01% виборців, які взяли участь у голосуванні, а 17 січня 2010 року його уже підтримало 9,6%!!! Основна позитивна тенденція тут полягає не в тому, що здобув Янукович, а те, що втратила Тимошенко. Це факт. Люди віддали свої голоси Сергію Тігіпку, Арсенію Яценюку… Вони уже не голосували за провальний тотальний обман червоного серця на білому тлі, вони голосували за конкретні програми розвитку. Для прикладу, програма Сергія Тігіпка майже повністю переплітається з програмою Віктора Януковича і є всі підстави вважати, що у другому турі це будуть виборці саме Віктора Федоровича Януковича, який є дуже ефективним господарником і малоговірким політиком. У 2004 році приріст валового внутрішнього продукту в Україні був найбільшим у світі – 12,5%, ціна тисячі кубічних метрів газу 50 доларів, стабільна гривня. Що ми маємо зараз? Унікальні ціну газу у 360 доларів?.. Довели країну до розрухи ті руки, які ніколи нічого не брали… У виправдання можна сказати що то був Віктор Андрійович, а то є Юлія Володимирівна, але то ж була одна-єдина команда, яка на Майдані у місті Кия, Щека і Хорива обдурила і весь український народ і весь світ, прикриваючись святими гаслами для простої людини. Вони обоє клялись одне одному у вірності, присягали перед мільйонами, що завжди будуть поруч, ніколи нас не зрадять і працюватимуть лише над розбудовою держави. І вони працювали. Особливо Вона. Що це таке за уособлення, Вона – це Україна? А ми з Вами, рожищани, очевидно не є Україною… Прикро, що ще дуже багато людей думають ніби Юлія Володимирівна здатна на щось путнє. Де обіцяна виплата тисячі гривень згорілих заощаджень, де контрактна армія з 1 січня 2010 року, де врешті-решт Український прорив? Цей список порожніх надутих обіцянок можна продовжувати до безкінечності. Все стоїть, нічого не працює, економіка зруйнована, живемо лише за рахунок кредитів, які Вона набрала і які ми маємо повертати – кожен громадянин України уже винен по шість тисяч гривень!!! Це жах!!! Чому я маю щось повертати не отримавши цього? Часто-густо чути від пенсіонерів, що їй заважають… Хто може заважати господареві в домі? Якщо це так, то нам не потрібен такий господар. За душею у Юлії Володимирівни, за її словами нічого немає: ні авто, ні квартири, ні банківських рахунків… Віктор Андрійович Ющенко назвав її бомжем, зазначивши, що у п’ятдесят років уже можна було щось нажити. Але тут приховано інше: людина, яка каже, що у неї нічого немає – вона щось боїться, вона щось приховує, а, отже це нажито не чесною працею. Іноземні аналітики стверджують, що Вона має статки понад 11 мільярдів гривень… Ви собі лишень уявіть це число!!! Розрив у першому турі у більш як 10% це є реальна оцінка Тимошенко, яку їй поставила нація. Хто Вона така щоб стверджувати, що рука Януковича ніколи не ляже на Пересопницьке Євангеліє? Хто Вона взагалі така? Ті образи, які Вона сипле з телеекранів, та маразматична поведінка, ті незакриті кримінальні справи по фактах незаконного перевезення через українсько-російський кордон якихось там сотню тисяч доларів, та істерика, яка є наслідком усвідомлення програшу – нам потрібен такий гарант Конституції, такий представник України на міжнародній арені? Ні. Наш вибір має бути свідомий і ґрунтуватися не на словах-обіцянках, а в першу чергу на добробуті кожної людини, на цінностях, які нам, українцям, притаманні з глибини віків, нам потрібна тверда вольова рука, а не конгломерат нездар, непрофесіоналів, міністрів-п’яниць, дебоширів, популістів та жидів-брехунів.
Час змінити життя на краще.
Наш вибір – Віктор Янукович!
Підтримаймо його 7 лютого 2010 року.
Сергій Горбач, голова Рожищенської районної організації Партії регіонів
|