Головна » 2010»July»5 » Ще одна сім’я знайшла місце поховання близької людини
Ще одна сім’я знайшла місце поховання близької людини
15:21
Ми не повинні забувати про своє минуле. Пам'ять про наших батьків, дідів та прадідів, які віддали своє життя за мирне сьогодення, повинна пройти крізь віки і навіки залишитися в наших серцях. Нещодавно ми стали свідками однієї зворушливої історії, коли люди живучи за тисячі кілометрів від нас все ж таки зуміли розшукати могилу дорогої їм людини. Це не залишилося поза увагою і знайшло своє місце на шпальтах нашої газети. Це історія жінки Альбіни Миколаївни Макарової, життя відвело на долю чимало труднощів. І саме завдяки зусиллям керівників окремих відомств на Волині та небайдужих громадян, заповітна мрія Альбіни Миколаївни здійснилася, вона через 65 років знайшла захоронення людини, якій завдячує життям. Отже, Друга світова війна – час розрух, злиднів, холоду і голоду. Батька нашої героїні, науковця за фахом, звинувачують у державній зраді за статтею – контреволюція і в 1937 році заарештовують. Сім’я державного зрадника, як правило, теж підлягала вигнанню, і мати Альбіни Миколаївни з двома малолітніми дітьми і хворою бабусею опиняється на вулиці, без житла і шматка хліба. Вже 1938 році батька розстрілюють. Передавши із в’язниці записку на маленькому клаптикові паперу, захованому у банці з гірчицею, батько двох малолітніх дітей просить у матері розлучитися з ним, і взагалі відмовитись від нього, аби тільки зберегти дітям життя. Але це не давало жодних шансів на порятунок, сім’я зазнавала подальших переслідувань у той час подібне клеймо на родині означало по суті смерть. Та все ж таки світ не без добрих людей. І знайшлася людина, яка не побоялася взяти під опіку жінку державного зрадника, з двома малолітніми дітьми і подарувати їм шанс на життя. Цією людиною для них став Яковцев Борис Миколайович, сержант армії, фронтовик, він оформив фіктивний шлюб з матір’ю Альбіни Миколаївни. Згідно з тогочасними законами, для сім’ї фронтовика передбачався державний пайок, який давав їм право на життя. Борис Миколайович Яковцев був призваний на фронт Сталінським РВК, і доля розпорядилася так, що додому він більше не повернувся. 26 травня 1944 року Яковцев отримує осколкове поранення, у верхню частину бедра, перебуває на лікуванні в госпіталі, але 27 травня 1944 помирає. Місце захоронення Волинська область, Терешовський район, с. Поддебці, сільське кладовище, могила № 1 – зазначається в архівних документах. Пошуки захоронення тривали довго, але безперспективно. Адже в архівній довідці не вірно був вказаний район і назва населеного пункту, або ж чиясь халатність та не бажання шукати відіграли ключову роль. Нам залишається тільки здогадуватись. Тому при зверненні з відповідними запитами на Волинь Альбіна Миколаївна отримувала відповідь – невідоме місце захоронення. В цій ситуації провідну роль відіграв той факт, що на могилі де був захоронений Яковцев не було його прізвища, а відносили його до числа невідомих, ну і звичайно небажання місцевого військомату відкривати архівні документи, як тоді, так і зараз. Та доля розпорядилася так, що Альбіна Миколаївна все ж таки змогла знайти могилу свого батька, бо саме називає Яковцева Бориса Миколайовича. Цьому сприяло те, що дочка Альбіни Миколаївни, Ніна Бобишева – висококваліфікований лікар за фахом на семінарі в Москві знайомиться з лучанкою на ім’я Світлана. Вона просить у неї допомоги в пошуках. Пані Світлана з усією відповідальністю підходить до справи і починає збирати дані про загиблого солдата. Неодноразово звертається до військомату, але постійно отримує відмову. Справа зрушилась з місця і досягла успіху тільки завдяки втручанню волинських посадовців загалом, і Партії регіонів, зокрема. Відтак, Альбіна Миколаївна у віці 80 років приїхала із Твері (Російська Федерація) в с. Піддубці Волинської області, для того щоб вклонитися і припасти до могили людини, яка подарувала життя їй, її дітям, онукам і правнукам.
Ми не повинні забувати про своє минуле. Пам'ять про наших батьків, дідів та прадідів, які віддали своє життя за мирне сьогодення, повинна пройти крізь віки і навіки залишитися в наших серцях. 
