 Народний депутат від Партії
регіонів Олександр Стоян вважає, що опозиція намагається перешкодити прийняттю
нового Трудового кодексу щоб європейські стандарти трудових відносин не стали
нормою.
Останнім часом так звана
Незалежна профспілка гірників проводить шалений тиск на основні положення
проекту Трудового кодексу України. Чому кажу «так звана Незалежна профспілка»?
Тому, що її керівник, який пройшов у парламент за списком БЮТ, ще рік тому в
усіх засобах масової інформації розхвалював значні досягнення колишнього уряду
Ю. Тимошенко з соціальної політики та соціального захисту трудящих.
Сьогодні ж він знайшов іншу тему
– огульно критикувати Трудовий кодекс та підбурювати людей. Хоча зазначу, що
цей важливий документ розроблявся за сприяння Міжнародної організації праці, у
робочій групі брали участь представники Уряду, роботодавців та профспілок.
Відбулися численні засідання робочої групи, на яких максимально враховано
пропозиції всіх сторін соціального діалогу.
Проект Трудового кодексу пройшов
у МОПі міжнародну експертизу й отримав позитивні відгуки.
Які ж міфи поширюють так звані
профспілки?
Перший міф – збільшення тривалості робочого часу
У зв’язку з цим хочу привернути
вашу увагу до статті 50 чинного КЗпП.
Стаття 50
Норма тривалості робочого часу
Нормальна тривалість робочого
часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Цю норму збережено у проекті
нового Трудового кодексу. Порівняйте:
Стаття 131
Нормальний робочий час
1. Нормальна тривалість робочого
часу становить 40 годин на тиждень.
2. Колективним договором,
нормативним актом роботодавця може бути встановлена менша тижнева норма
робочого часу.
3. Зменшення тривалості тижневої
норми робочого часу не тягне за собою будь-якого зменшення розміру оплати
праці.
Отже, нормальний робочий час не
зазнав жодних змін.
Окремої уваги заслуговує новий
пункт 3 цієї статті. Йдеться про те, що навіть зменшення тривалості тижневої
норми робочого часу не тягне за собою будь-якого зменшення розміру оплати
праці.
Другий міф – головний - щодо збільшення робочого часу до 12 годин на
день, а робочого тижня - до 48 годин
Давайте подивимось, що записано
щодо цього у статті 61 нині чинного КЗпП.
Стаття 61
Підсумований облік робочого часу
На безперервно діючих
підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах,
цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами
виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії
працівників щоденна або тижнева тривалість робочого часу, допускається за
погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації
(профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження
підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу не
перевищувала нормального числа робочих годин.
Як бачимо, в цій статті немає
обмежень, допускається збільшення в окремих випадках робочого часу на
невизначену кількість годин. Тому сьогодні багато працівників мають
ненормований та необмежений робочий день і робочий тиждень. Наприклад: майже
цілодобово працюють таксисти, водії приватних автобусів, далекобійники
приватних логістичних компаній та інші. І чомусь новоутворені профспілки не
стають на захист цієї категорії робітників.
Тому в проекті нового Трудового
кодексу ми ввели обмеження щодо тривалості робочого дня й робочого тижня.
Назву окремі пункти статті 143 проекту Трудового кодексу:
п. 1. В окремих галузях
економіки, виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт,
де за умовами виробництва (роботи) не може бути дотримана встановлена для даної
категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу,
допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу.
п. 3. Максимальна тривалість щоденної
роботи за підсумованим обліком робочого часу не повинна перевищувати 12 годин.
п. 4. Максимальна тривалість
роботи протягом тижня за підсумованим обліком робочого часу не повинна
перевищувати 48 годин.
п. 5. Робота в понаднормовий
робочий час у певні періоди за підсумованим обліком робочого часу компенсується
меншою тривалістю робочого часу в інші періоди або наданням додаткових вихідних
днів у межах облікового періоду.
Коротко роз’ясню, про що йдеться.
Якщо працівник пропрацював за
тиждень 48 годин, роботодавець зобов’язаний:
а) дати йому додатковий вихідний
наступного тижня;
б) зменшити загальну кількість
робочого часу наступного тижня до 32-х годин;
в) за бажанням робітника оплатити
понаднормову працю за кожну перепрацьовану годину у розмірі до 30%. Це
принципово нова норма, спрямована на захист робітника.
В цілому ж загальний
відпрацьований робочий час за місяць не повинен перевищувати 160 годин. Ця
норма діє і зараз.
Тому привертаю увагу всіх
працівників, яких вводять в оману, підбурюючи на акції протесту, – ті, хто
зараз мають восьмигодинний робочий день, на жодну годину більше не
працюватимуть! Проте, якщо після прийняття нового Трудового кодексу
роботодавець зажадає збільшити робочий час, він буде зобов’язаний, як це і
передбачено п. 3 статті 143, отримати письмову згоду працівника та, як уже
зазначалось, оплатити понаднормову працю або надати додатковий час відпочинку.
Третій міф – нічого не передбачено для захисту працівника
Назву основні нові позиції, які
захищають людину праці:
- прописана заборона звільняти
працівника, який досягнув пенсійного віку (зараз нічого про це немає);
- вводиться підвищена оплата за
надурочні години та нічну працю (збільшення з 20% до 30%);
- скасовується нині чинний
випробувальний термін для вагітних жінок, а також для переможців конкурсного
відбору на заняття вакантної посади;
- відпустка без збереження
заробітної плати може бути продовжена за згодою сторін до 3 місяців (зараз два
тижні);
- дуже принципова позиція –
вводиться заборона роботодавцю вимагати від працівника звільнення за власним
бажанням;
- вводиться можливість працювати
вдома і встановлення гнучкого графіку робочого дня;
- робітники можуть страйкувати в
установленому законом порядку.
Як бачите, Трудовий кодекс
базується на європейському досвіді, збалансовує інтереси роботодавців та
профспілок, має підтримку Міжнародної організації праці та готовий до прийняття
в цілому.
Зазначу, що Україна залишилася
єдиною державою пострадянського простору, у якій діє Кодекс законів про працю
початку 70-х років минулого століття.
Олександр Стоян,
народний депутат України
|