Сумний вигляд із вікон дитячого поїзда, особливо на кінцевих його станціях. Сьогодні вже ніхто, особливо гості міста та підростаюче покоління, не здогадується, що раніше на цій території був ботанічний сад, яким опікувалися студенти тоді ще педагогічного інституту імені Лесі Українки. У парку можна було зустріти рідкісні породи дерев, в тому числі платани, які зазвичай у нашому кліматі не трапляться. Одним словом екскурсії до парку поблизу дитячої залізниці свого часу були не лише розважальними, а й пізнавальними. Дітям можна було не в картинках, а на реальних прикладах показати що є що.

     На жаль, нині парк це розсадник отруйного борщівника, з яким до речі теж веде боротьбу міська влада, та ніяк до цього часу побороти не може. Це затишне місце для дітей, які взяли у руку першу цигарку та пляшку і вдало замаскувалися у тутешніх хащах, та інших елементів, наприклад ексгібіціоністів, які тут теж не рідкісне явище. Погодьтеся як для території, що розташована поблизу палацу учнівської молоді і призначена для дитячого дозвілля трохи сумнівний антураж. Уже давно виникло враження, що дитяча залізниця – це своєрідний козир в руках міської влади, адже перед кожними місцевими виборами його можна витягувати і грати і на почутях дітей, а значить на почутях батьків, які розчулено підтримують таку «турботу» міських очільників. Зауважте, у між виборчий період – повна тиша.

     Свого часу міською радою був започаткований конкурс на кращий проект, який мав би поліпшувати вигляд та благоустрій Луцька. Якщо не зраджує пам'ять, то це було у 2005 році. Тоді Ольга Здебська та Юлія Марушко представили цікавий проект під назвою «Потяг дитинства». Де власне і пропонувалося облагородити територію по маршруту дитячого потяга. Коштів на благородну ідею потрібно було небагато, ідея полягала радше в популяризації самого заходу, аби долучити до прибирання усіх небайдужих. Кошти потрібні були лише на роботи з очистки русла річки по маршруту залізниці, лавочки та гойдалки. В принципы,

     Богдан Шиба відзначив проект, сказав, що він має шанс і попросив забрати альбом із фотографіями та пропозиціями по проекту і… очевидно, робота дівчат загубилася у чиновницьких кабінетах. Тоді до уваги взяли інший проект, який чиновникам видався більш терміновим. Дитинство наразі не на часі, у Луцьку фінансування місць для дитячого дозвілля здійснюється переважно за рахунок меценатів, за їхні кошти облаштовують майданчики.

На сьогодні єдиним місцевим мешканцем, який доволі часто зазнає революційних змін залишається багатостраждальний слоник.