Кількість пільг з кожним роком збільшується, але не завжди вони мають належне фінансове обґрунтування і забезпечення в держбюджеті та місцевих бюджетах. Відповідно потребуючим у пільгах відмовляють, через що виникають соціальні конфлікти. Настав час підійти до проблеми реформування пільг та привілеїв, аби уникнути тієї небезпеки, коли ситуація вийде з під будь-якого контролю. Хоча існує думка, що реформування можливе тільки після подібної повної катастрофи і розвалу наявної соціальної служби в Україні, бо занадто великий спротив чиниться ідеям її реформуванню. Однак всі ми розуміємо, що з цим «розвалом» ми поставимо під загрозу сотні тисяч життів наших співвітчизників, які цілком залежать від соціальної допомоги і пільг, які їм надає держава. Цього не можна допустити. 

    Одними з перших про конкретні реформи окремих видів пільг почали говорити на Волині. Керівництво обласної адміністрації уже направило на вивчення до Кабміну свої пропозиції. Нововведення волинських посадовців покликане реформувати систему пільгових перевезень. Про те, які механізми реалізації цієї зміни передбачені у проекті ми поспілкувалися з першим заступником голови ОДА Олександром Башкаленком. 

    - Чия це була ідея внести зміни у систему пільгового перевезення, хто ініціював і якими будуть перші кроки. В чому полягає суть? 

    - Питання пільгового перевезення гостро стоїть не тільки у Волинській області, а й взагалі по всій Україні. Хочу зауважити, що це стосується не тільки перевезень, але й електроенергії та пільг всіх категорій, які на сьогодні тільки є. Коли ми говоримо, що зробити для того, аби якимось чином вирівняти цей процес, тоді всі експерти приходять до висновку – по всіх пільгах перейти на монетизацію. Ми першими надали свої пропозиції відносно переходу від пільг на електроенергію на монетизацію. Сьогодні доволі успішно проходить цей експеримент. Голова облдержадміністрації і начальник головного управління звітуються в Кабінеті міністрів за хід цієї програми. В процесі внутрішніх обговорень ми прийшли до висновку, що багато питань виникають навколо пільг електротранспорту і транспорту. 

    Кожна область повинна окремо для себе визначити ту політику, якою в майбутньому буде користуватися. Наприклад, на Волині немає такої великої урбанізації, в нас 60 відсотків сільського населення. Луцьк 200 тисяч населення, Ковель 80 тисяч, Володимир-Волинський 50 тисяч і Нововолинськ 50, а загалом 1 мільйон 50 тисяч. Про що це говорить? Сільським жителям пільги на проїзд в принципі не роблять погоди. Адже у багатьох селах пенсіонери не особливо мобільні і вони не користуються можливістю безплатного проїзду, їм від цього привілею жодної користі, на відміну від міського населення. Якщо ж запровадити у цій сфері систему монетизації, то людина отримуватиме від держави конкретну суму, яку може використати протягом місяця. На мою думку, від цього буде значно більше користі для всіх: і пенсіонерів, і перевізників. Особливо виграють від цього пенсіонери на селі, які не втратять можливість скористатися пільгою, але матимуть змогу витратити свої гроші на інші цілі. Поки ми все це не приведемо до ладу ні про яку ефективну економіку не може йтися. В жодній країні немає стільки пільг, скільки маємо ми. А так, людина отримала гроші – будь ласка, заплати і їдь, маєш бажання зекономити – йди пішки, таким чином ситуація набуває впорядкованості. Тобто я заплатив гроші – перевізник з цих грошей заплатив податок, купив пальне, заплатив заробітну плату, ось це економіка, принаймні частина її. 

    Законом є визначено певна частина пільг. Однак, пільги на проїзд неможливо облікувати. Наприклад, я заходжу у тролейбус і показую посвідчення. Як кондуктор визначить чи це посвідчення справжнє чи «липове», прострочене чи ні, як правило у зміст посвідчення ніхто не вникає? До того ж, ніхто ніколи не визначить, скільки разів протягом дня один і той самий пільговик скористався безплатним привілеєм. І ще, хто і як контролює скільки насправді пільговиків було перевезено у громадському транспорті. Тут доводиться вірити на слово. А із звітних даних, які подає, наприклад, підприємство електротранспорту виходить, що у тролейбусах їздять одні пільговики. Потім перевізники вимагають від держави компенсації, і повірте враховуючи вище сказане – це чималі суми. На підставі цього зростають борги і підприємство врешті – решт банкрутує. Шкода, що кожен намагається від держави взяти, а дати в свою чергу не хоче. Я можу спрогнозувати, що відносно цих ініціатив буде чимало критики з боку наших опонентів, але я переконаний, що це лише гра на публіку, і заробляння бонусів, оскільки, не змінюючи нічого у сфері пільг ми зайдемо у глухий кут. Думаю, що громадяни уже й самі поступово приходять до висновку, що систему пільг і привілеїв потрібно реформувати і максимально наближати до європейських стандартів 

    - Ви плануєте видавати на проїзд гроші чи талони?

    - Гроші видавати ніяк не вийде, бо для цього потрібно міняти закон, це повинно пройти через Уряд через Верховну раду. 

    Ми сьогодні пропонуємо інший вихід, запровадити свою місцеву програму. Ось, до прикладу, ви є пільговик. Ми вираховуємо скільки, умовно кажучи, ви їздите протягом місяця. Ви отримуєте у службах соцзахисту відповідну кількість талончиків. До речі, витрати на їх виготовлення погоджуються взяти на себе перевізники. Кожен пільговик отримає талончик. Якщо він їде у маршрутці чи тролейбусі за проїзд віддає талончик, водій здає талончики, таким чином є чітка звітність та швидка компенсація витрат. 

    - По Україні десь є подібні експерименти? 

    - Ні, на сьогоднішній день я не знаю таких випадків, але це єдиний вихід з даної ситуації, для того щоб ми дали поштовх для економіки. Іншого виходу немає. Якщо і далі ми будемо занурювати себе в пільги, то не виберемося з цієї ями. Тобто формула дуже проста гроші – товар – гроші. 

    Світлана Задорожна