11 вересня в Україні офіційно стартувала передвиборча кампанія. 31 жовтня українці обиратимуть депутатів та голів обласних, міських, районних, сільських та селищних рад. На передвиборчу агітацію відводиться 50 днів. Цьогоріч депутатів сільських та селищних рад обиратимуть за мажоритарною системою, міських і обласних - за змішаною. 

   Луцьк і область вже рясніють білбордами із зображенням кандидатів чи політичних сил, наметами з логотипами політичних партій та блоків, а також гучними піар-ходами тих, хто хоче втриматися на „теплому” місці, або ж опинитися на сходинку вище. Політологи стверджують, що результати нинішніх місцевих виборів визначать як загалом функціонуватиме політична система в Україні. 

   За результатами місцевих виборів 2006 року депутатами Луцької міської ради стало 23 „бютівця”, 11 мандатів отримав виборчий блок „Наша Україна”, по 3 мандати мали громадянський блок ПОРА-ПРП, Український Народний Блок Костенка і Плюща та міська організація „Партії регіонів”, також депутатами міськради стало ще двоє „соціалістів”. Звісно, як годиться, кожен з кандидатів у депутати був щедрий у своїх передвиборчих обіцянках. І дороги відремонтувати, і дахи пологадити, зробити ремонти у під’їздах багатоповерхівок, облагородити території міських дворів. Обіцяли багато, а от виконували зовсім мало. 

   Нині, підбиваючи підсумки чотирирічної роботи міських обранців, лучанам найбільше запам’яталися гучні скандали навколо „бютівців” Василя Гаврилишина та Вадима Вітинського. Історія хабарництва з кримінальним ухилом навколо Дмитра Москвича. Гучні публічні виступи-заяви, які були схожі на дешеві піар-акції без конкретного змісту від Андрія Козюри та Сергія Григоренка. А також інциденти, коли «карточки голосували за депутатів». У міськіх обранців 2006-2010 років голосування «за сусіда» вже давно ввійшло у звичку, тому, коли в залі засідання міськради перебувало 15 чоловік, на табло писало, що проголосувало 30. Депутати Луцькради особливо і не заперечували цього факту, відповідаючи: «Ну а що, якщо вони не прийшли, то сесію переносити?». У міськраді навіть пропонували змінити систему, тобто щоб картки депутатів були в раді, і їх віддавали на руки лише під час засідання сесії, під особистий підпис. Самі ж народні обранці категорично заперечували щодо таких нововведень, адже на картці написано, що вона є персональною. 

   Ставши депутатами, ті хто повинен дбати про народ, перш за усе лобіювали власні інтереси, роздавали у власність луцькі землі та державні приміщення. А у невиконаних передвиборчих обіцянках звинувачували економічну кризу. Мовляв саме вона, криза, чи то пак брак коштів, завадили зробити ремонти дахів та доріг. 

    Якщо депутат обраний народом не виконує своїх прямих обов’язків його можна лишити депутатського мандату. У законі про місцеві вибори причин відкликання депутатів є кілька. Перша: порушення депутатом Конституції і законів України. Друга: якщо обранець незадовільно виконує свої обов'язки. І третя: коли депутатський мандат використовують в особистих та корисливих цілях, при цьому систематично порушують норми етики й моралі. 

    У Міністерстві юстиції ж пояснюють, що за українськими законами відкликати з посади місцевого обранця можуть тоді, як суд визнає його винним у злочині, або ж якщо виборці округу зберуть референдум. На думку голови Комітету виборців України Олександра Черненка - референдум невдячна справа. Адже, насамперед, він вигідний для політичних опонентів. От саме й тому народні обранці, які які повністю забруднили власну репутацію лишаються при мандатах. 

    Олена Іванівна, мешканка Луцька на запитання про майбутні місцеві вибори ось що відповіла: „Обіцяли дуже багато, а самі не робили нічого. Адже, і колишній прем’єр вміла обіцяти, і звітувалася щомісяця про 102 % виконання бюджету, а коли справа дійшла до кінця року, то у бюджеті виросла дірка у кілька мільярдів. Ті хто були в міській раді, а більшість там належить нині „бютівцям” вже показали на що вони здатні. По проспекті Грушевського було заплановано зробити реконсрукцію дахів усіх „хрущовок”. Зробили лишень кілька. А у нашому будинку як капала вода зі стелі під час дощу, так і капає. Зверталися у міську раду, там відсилають до ЖЕКів, а останні – у міськраду”. 

    На жаль, розчарованих у народних обранцях лучан більша половина нинішніх потенційних виборців. Проте, відмовлятися від свого голосу не варто, взяти участь у місцевих виборах необхідно кожному з нас, бо „бютівська” та „нашоукраїнська” депутатські більшості повністю дискваліфікувала себе у міській раді. Настав час для нової політичної еліти Луцька. 

    Мирослава Дума