Директор Інституту української політики Кость Бондаренко вважає, що пенсійна реформа не зводиться виключно до підвищення пенсійного віку, як у цьому намагаються переконати політичні опоненти Уряду. Суть реформи полягає у зміні самої філософії пенсійної системи. Про західний досвід підвищення пенсійного віку, а також про становлення і переваги вітчизняної пенсійної реформи та накопичувальну пенсійну систему Кость Бондаренко розповів виданню «Урядовий кур’єр».

Суперечки про доцільність чи недоцільність проведення пенсійної реформи в Україні тривають не один місяць. Уряд розуміє: проводити реформу потрібно, і ця реформа - не наслідок просто чийогось бажання або політичної примхи, це реальна необхідність, продиктована часом. Посудіть самі: пенсійний вік на рівні 55 років для жінок та 60 років для чоловіків уперше було запроваджено у СРСР на початку 30-х років минулого століття. Тоді середня тривалість життя чоловіків становила 42 роки, а жінок - 48 років. Демографічні показники з тих пір суттєво змінилися. Змінилася і ситуація з Пенсійним фондом, відрахуваннями до нього та його наповненістю. Сьогодні кількість працюючих громадян і кількість пенсіонерів в Україні поступово урівнюються: економісти прогнозують, що за кілька років ми матимемо однакову кількість працюючих та пенсіонерів. Зрозуміло, що в таких умовах говорити про ефективність пенсійної системи буде неможливо.

Пенсійний фонд уже сьогодні потребує значних дотацій з боку держави. А пенсіонери хотіли б отримувати пенсії на рівні, який би забезпечував їм гідне життя. Не копійки, не прожитковий мінімум, а саме гідне життя. Саме на забезпечення гідного життя людей похилого віку і спрямована пенсійна реформа.

Ми часто бачимо європейський досвід. Часто чуємо про те, що з виходом на пенсію життя на Заході тільки починається. Гідне пенсійне забезпечення є одним з елементів системи європейських соціальних стандартів, про які так люблять говорити політики. Справді, якщо ми заявляємо про бажання стати частиною Європи, то й рівень життя має бути європейським - у тому числі й у пенсіонерів.

Між тим, у самій Європі також розуміють необхідність підвищення пенсійного віку для громадян. Ось лише кілька фактів.

Німеччина. 1996-97 рр. пенсійний вік піднято до 65 років. 2010 р. - до 67 років з 2012-го. До 2024 року пенсії буде підвищено до 29% - в середньому на 1,9% на рік. Розмір базової пенсії для працівника, який має стаж приблизно 45 років, підвищиться до 1584 євро.

Нідерланди. 1-ше місце в світі за стабільністю пенсійної системи, виплати становлять 70% зарплати. Пенсійний вік -65 років, а з 2020-го - 67.

Великобританія. 2007 р. - підвищено пенсійний вік із 65 до 68 років.

Іспанія. 2011 р. - пенсійний вік встановлено на рівні 67 років.

Франція. 2010 р. - пенсійний вік підвищено до 67 років. До 2018-го термін виплати пенсійних внесків збільшиться до 42 років.

За межами Європи, у тих же США, у 2010 році Білий Дім розробив рекомендації про поетапне підвищення пенсійного віку з 62-66 до 69 років. Тобто є загальносвітова тенденція, якій слідує й Україна.

Сьогодні акцентувати увагу потрібно не на самому факті підвищення пенсійного віку, а на якості життя людей, яка має випливати з підвищення пенсійного віку. Головним є не те, у 55 чи у 65 років піде на пенсію людина, а те, чи буде вона й надалі отримувати жебрацьку допомогу від держави, а чи справді пенсійне забезпечення стане реальною компенсацією за всі роки роботи. Тобто ключовими словами при оцінці наслідків пенсійної реформи мають стати ГІДНІСТЬ та ЯКІСТЬ.

Важливий момент: пенсійна реформа не зводиться виключно до підвищення пенсійного віку, як у цьому намагаються переконати політичні опоненти Уряду. Як писав Іван Франко, «ти взяв лише один з мого життя момент». Вирвані з загального контексту заходи не можуть дати повної картини запланованого реформування. Між тим, підвищення пенсійного віку - це лише перший, необхідний крок. Суть реформи полягає в іншому - у зміні самої філософії пенсійної системи.

Сьогодні в Україні діє солідарна пенсійна система, коли кожен працюючий громадянин частину зароблених коштів відраховує у Пенсійний фонд, утримуючи таким чином пенсіонерів. Вище було зазначено: кількість працюючих громадян у країні практично зрівнялася з кількістю пенсіонерів. Тому реальність невдовзі може стати загрозливою для соціальної стабільності в Україні. Ще у середині 1990-х років економісти визначили, що вихід може бути тільки один: у поступовому переході від солідарної до накопичувальної системи. І це положення неодноразово і дискутувалося, і навіть включалося до передвиборних програм багатьох політичних партій. На жаль, за останні 15 років (з моменту, коли тезу було сформульовано) віз пенсійного реформування не зрушив з місця. А час іде. А пенсіонери нарікають на те, що на пенсію сьогодні прожити важко.

Опоненти Уряду часто говорять, що головна проблема - у несправедливому нарахуванні пенсій, у наявності надвисоких пенсій у деяких колишніх чиновників тощо. Звісно, вилка пенсійного забезпечення має бути більш справедливою і збалансованою, але навіть ліквідація всіх надвисоких пенсій з наступним перерозподілом їх між усіма пенсіонерами не призведе до покращення ситуації. У такому випадку кожен пенсіонер в Україні отримає надбавку до пенсії на рівні аж 72 копійок. Чи популістські заклики окремих політиків - вихід? Очевидно, що ні.

Накопичувальна система дасть змогу громадянам заздалегідь розраховувати свою пенсію, впливати на її розмір шляхом щомісячних відрахувань на власний пенсійний рахунок. Тобто людина працюватиме все життя саме на власну пенсію. Така система діє сьогодні у більшості країн Європи і вже виправдала себе, продемонструвала свою ефективність.

Тому пенсійне реформування покликане:

а) наблизити Україну до Європи - на рівні соціальних стандартів;

б) встановити справді справедливу й ефективну систему пенсійного забезпечення;

в) перетворити пенсії на серйозний механізм забезпечення фінансових, матеріальних та духовних потреб людей похилого віку;

г) забезпечити гідне життя і відчуття стабільності людям, які своєю працею заслужили на достойний відпочинок.

Реформи можна оцінити не стільки за першими кроками, скільки за наслідками. А наслідки можна буде відчути вже за рік-півтора. Ті, хто сьогодні найбільше виступають проти пенсійної реформи (а, за соціологічними даними, це люди віком від 45 до 50 років - тобто, ті, кому до пенсії залишається ще чимало часу), матимуть змогу вповні зрозуміти переваги запропонованих нововведень. Тим більше, що пенсійна реформа запроваджуватиметься не революційним, не раптовим методом, а поетапно, але наполегливо і цілеспрямовано.

Україна обов'язково пройде свій шлях реформ - незважаючи на критику опонентів. Ці реформи давно назріли і стали необхідністю. Інакше Україна приречена на відсталість і на поступову деградацію - деградацію державних інститутів, деградацію суспільних відносин, девальвацію людських цінностей. Саме тому назад дороги немає - є тільки дорога вперед, до втілення реформ.

Чиннa сoлідaрнa система

Мінімальна пенсія розраховується таким чином:

Жінка, яка робила внески не менше 20 років, або чоловік, який робив внески не менше 25 років, але чия розрахована пенсія є нижчою прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, отримають пенсію, доведену до мінімального рівня. Потім додатково нараховується сума, яка дорівнює по 1% від мінімальної пенсії за кожний рік здійснення внесків за той період, що перевищує 20 або 25 років, що дасть в результаті фактичну пенсію.

Фінансові стимули для чоловіків та жінок працювати довше:

- Існує стимул для збільшення пенсії на відсотки, які сплачують особі за кожний повний рік, на який вона відкладає свій вихід на пенсію. В більшості випадків цей стимул є меншим, ніж той, який пропонується зараз.

- Відсутність максимальної пенсії.

Заробітна плата для розрахунку пенсії: осучаснення заробітної плати здійснюється на основі середньої заробітної плати, отриманої протягом останнього року перед виходом на пенсію.

Пенсія обчислюється із заробітної плати за будь-які 5 років до 1 липня 2000 року та за весь період сплати внесків після 1 липня 2000 року.

Військовослужбовці: мінімальний строк служби для отримання пенсії - 20 років.

Працівники бюджетної сфери: одноразова виплата кратних сум місячної пенсії у разі виходу на пенсію не передбачена.

Працюючі пенсіонери: пенсія працюючого пенсіонера у разі збільшення показника прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб коригується автоматично.

Щo прoпoнується змінити

Розрахунок мінімальної пенсії:

Жінка, яка сплачувала внески не менше 30 років, і чоловік, який сплачував внески не менше 35 років, і чия розрахована пенсія є меншою за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, матимуть пенсію, яка буде збільшена до розміру мінімальної пенсії. За кожний рік сплати внесків, що перевищує мінімальний період сплати внесків, до пенсії додаватиметься по 1% розміру мінімальної пенсії за кожний рік понад мінімально необхідний стаж (понад 30/35 років). І якщо сума розрахованої пенсії та надбавки за додатковий стаж дасть у результаті загальну суму пенсії, яка буде меншою за прожитковий мінімум для непрацездатних громадян, підсумковий розмір пенсії буде доведено до мінімального розміру, тобто на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Збільшити фінансові стимули, щоб працювати довше:

За кожні 6 місяців, на які жінка відкладає вихід на пенсію, що перевищує її вік виходу на пенсію, обумовлений законом, розмір її пенсії збільшується на 2,5%, доти, доки вона, зрештою, звернеться за отриманням пенсії. Для чоловіків у випадку, коли вони відкладають свій вихід на пенсію, змін у сучасних нормах немає.

Запровадити максимальну пенсію:

Максимальний розмір пенсії, який може отримати учасник через солідарну систему, дорівнюватиме 12 прожитковим мінімумaм для непрацездатних осіб.

Розмір бази заробітної плати для розрахунку пенсії:

Розрахункова база для визначення скоригованого заробітку розширюється. Осучаснення заробітної плати працівника буде здійснюватися на основі середньої зарплати, з якої сплачуються пенсійні внески за останні три роки, що передують виходу на пенсію.

Пенсія буде обчислюватись із заробітної плати за даними персоніфікованого обліку, починаючи з 1 липня 2000 року.

Збільшити мінімальний строк служби для військовослужбовців:

У разі, якщо закон вступить у силу, мінімальний строк служби для військовослужбовців для отримання пенсії за віком поступово збільшується з 20 до 25 років. Пенсія обмежується 12 прожитковими мінімумами і 80% від грошового утримання.

Надати одноразову виплату окремим працівникам бюджетної сфери, які відкладають вихід на пенсію:

Окремі працівники бюджетної сфери, які продовжують працювати після визначеного віку виходу на пенсію та мають стаж не менше 35 років (чоловіки) та 30 років (жінки), отримають після припинення роботи одноразову неоподатковувану грошову виплату у розмірі їх місячної заробітної плати за десять місяців.

Розрахунок пенсій працюючих пенсіонерів:

У разі, якщо особа отримує пенсію і продовжує працювати, її пенсія буде перераховуватися у зв'язку зі збільшенням показника прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, коли вона закінчить працювати.