Справжнім святом і душевним відпочинком став концерт для жителів Забужжя, який відбувся вихідного недільного дня у місцевому будинку культури. У віддалене село Любомльщини з ініціативи та підтримки голови Любомльської районної організації Партії Регіонів Олега Бондаренка завітав народний хор ветеранів війни та праці райцентру «Осіннє золото».

Понад двадцять років поважні артисти-аматори хору виступають на сцені, демонструючи свій талант, запал, нестримне бажання до творчості. Такими пишаємося, поважаємо і захоплюємося, адже середній вік учасників хору близько 70 років, а найстаршому – 88. Та проте, як діляться ветерани, залюбки збігаються на репетиції, натхненно виступають із концертами,бо цим живуть. Тому й програма їх цікава і різноманітна. Об’їздили уже чимало – запрошували їх у Луцьк на звіт ветеранських хорів,не раз співали у санаторії «Лісова пісня», частими гостями є у Руденському інтернаті. А також беруть участь у концертах до свят у Любомлі та інших селах району. Нині ж дуже вдячні місцевій Партії Регіонів, адже виступ у Забужжі – перший із започаткованого парторганізацією туру Любомльським районом. Тож за кілька тижнів поспіль ветерани «Осіннього золота» відвідають чимало сіл.

«Раді, що Партія Регіонів бере нас під свою опіку, - каже один із найстарших учасників хору 83-річний Іван Конашук. – Завдяки цьому ми знову і знову матимемо змогу показати свою творчість людям.»

«А співаємо ми своє, рідне, пісні про Україну, Волинь, місто, звеселяємо душу українськими народними, - розповідає ще одна учасниця Ліна Шидловська. Сьогодні не часто таке можна почути, адже нинішня музика гучна, барабанять і гупають, а тому наше виконання під супровід баяна люди сприймають, як щось відмінне і зрозуміле серцю».

І хоча Забужжя стрічало артистів прохолодним дощем, що і напевно стало перепоною для багатьох жителів стати глядачами концерту, та, ті, котрі не побоялися негоди, прийшли, сповнені щирості, доброти і гарного настрою. Зі сцени линули патріотичні пісні про Батьківщину, рідний край. Чоловіча вокальна група бадьорила в’язанкою військових пісень. Зачаровували ліричні пісні та звеселяли жартівливі. Порції позитиву та сміху отримували від гуморесок у майстерному виконанні їх же авторки Олени Челяди та Івана Конашука. І у вдячність артисти отримували оплески та квіти.

Виступи невтомних ветеранів, їх завзяття та енергія, зворушують усі покоління, хвилюють і поважних, і молодих, запалюючи своїм ентузіазмом. Тому враження після виступу у сільських жителів були найкращі, адже, як зізнаються, подібних концертів ой як давно уже не було у селі.

Щиро подякувала насамкінець дорогим гостям голова сільської організації Партії регіонів Гелім Антоніна Юріївна, звернувся до усіх зі щирим словом голова Любомльської організації СМРУ Богдан Грищук. Привітав присутніх сільський голова Сергій Хомік.

P. S. І кілька невтішних моментів. Вельми болючим питанням на сьогодні є стан сільських будинків культури, їх матеріальна занедбаність, що призвела до запустіння і сиротливого непривабливого вигляду. Такий незадовільний стан спостерегли і у сільському клубі Забужжя. У приміщенні, збудованому тодішнім колгоспом у1967 році, давненько протікає дах, потрохи руйнуючи це чимале обійстя, яке має служити сільській культурі.

А оскільки у день концерту ішов дощ, то через дірки він пробирався і у середину. У залі та на сцені стояли добрячі калюжі. Сільський голова розводить руками, каже, що коштів на ремонт треба багато і їх нізвідки взяти.

 Очевидно, соціальні об’єкти села не є його головною турботою, якщо він так запросто і не дуже переймаючись знайшов собі виправдання. Та сільському голові мало б бути соромно за своєрідні виправдання. То чи має він право виходити на сцену і щиро посміхаючись присутнім, розповідати про свої успіхи, не зробивши нічого? Не варто бути багатослівним, потрібно переконувати конкретними справами,  бо на що ж лишається сподіватися селянам, молодим людям, яких вечорами мають вабити вогні цього закладу і розваги у нім?