Згідно зі статтею 293 КК це - "Організація групових дій, що призвели до грубого порушення громадського порядку або суттєве порушення роботи транспорту, підприємств, установ або організації, а також активна участь у таких діях караються штрафом до п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або арештом на термін до шести місяців ". Грубе порушення громадського порядку очевидне, влаштували такий "цирк" у ВР. До того ж, знову показали на весь світ рівень культури українського політикуму, проявили явну неповагу до українського суспільства і завдали значної шкоди іміджу України. А як це ще розцінити той факт, що спікера закидали яйцями (за конституцією - другої людини в державі), намір зіпсувати державне майно, яке будуть відновлювати за гроші платників податків.

І після всього цього вони ще обурюються, що їх побили! А що к накажете робити з тими, хто порушує громадський порядок, з тими, хто не дає ратифікувати рятівний для країни документ? Уявімо побутовий випадок: люди сидять у кафе, відпочивають, тут входять хлопці і починають закидати яйцями відвідувачів, обливати столи клеєм. Що робити в такій ситуації? Викликати міліцію. А якщо міліція довго не приїжджає? Вони ж усе кафе запаскудять, відвідувачам одяг зіпсують. Думаю, що робити в такій ситуації, кожен вирішує сам, або бігти, або зібратися, проявити рішучість і стримати запал цих громадян. Тільки чи будуть поважати самі себе ті, хто бігли? У фільмі "Росія молода" Митрополит говорить такі слова: "Дурнів і в церкві б'ють". Якщо перефразувати - "Порушників порядку і у Раді б'ють".

     Інформаційно-пропагандистська "війна", яку націонал-помаранчева команда розгорнула навколо харківської угоди, базується на трьох постулатах:

     1. Ці угоди вигідні тільки олігархам і Росії, звичайним людям вони нічого доброго не принесуть.

     2. Продовження оренди територій в Севастополі для ЧФ Росії є національною зрадою, яка веде до обмеження суверенітету України та порушення Конституції України.

     3. І вони вимагають розпуску Верховної Ради, щоб повалити Януковича і ліквідувати домовленості.

     Давайте розберемося з цими тезами.

     Кому вигідно?

     Вигідні ці угоди власникам промислових підприємств? Так. Вигідні вони Росії? Швидше за все так. І, головне, вигідні ці угоди звичайним громадянам України? Можна однозначно сказати - так. Дивіться, панове, зниження цін на газ вигідне робітникам (мова перш за все на енергоємних виробництвах, таких як металургія та хімічна промисловість) чий заробіток і робочі місця прямо залежать від реалізації продукції підприємства, а чим дешевшим буде газ для заводів, тим дешевшою буде їхня продукція , а значить буде краще реалізовуватися. Адже якщо собівартість продукції сильно збільшується через непомірно високі ціни на газ, це призводить до значного подорожчання продукту при реалізації. А це веде до втрат ринків, тому що покупці починають купувати більш дешеву продукцію (китайську або російську). Втрата ринків призвела б до того, що обсяги виробництва впали, і тоді робітників стали б масово скорочувати, а решті знизили б заробітну плату. Згідно з оцінкою експертів, ціна вища від 350 доларів за тисячу кубометрів газу виявиться вже непідйомною для українських хімічних підприємств, змушуючи власників через технологічну відсталість і високу енергоємність виробництв, а також гостру конкурентну боротьбу на товарних ринках продавати свій бізнес або значно обмежувати операційну діяльність, що негативним чином позначиться і на надходженнях до держбюджету.

     Харківські угоди вигідні бюджетникам і пенсіонерам. Бюджет не наповнюється за помахом чарівної палички, він формується завдяки відрахуванням від реального сектора економіки, який багато в чому в Україні формують металургійна промисловість та хімічна промисловість. Відтак, зупинка цих галузей боляче б вдарила по бюджетниках. Пенсії так само залежать від відрахувань працюючих людей в пенсійний фонд, а якщо число працюючих скоротилося б, або заробітна плата стала меншою, то і відрахування в пенсійний фонд впали б, а це призвело б до невиплати пенсій. Договір Януковича-Медведєва вигідний містам, де хімічна і металургійна галузі містоутворюючі, адже у випадку зупинки заводів цілі міста (наприклад Маріуполь) могли перетвориться у вимираючі. Харківський договір вигідний всім, хто споживає газ, у випадку якби закупівельні ціни на газ залишалися на тому рівні, який передбачався домовленостями, підписаними пані Тимошенко, то ціни для населення на природний газ (а значить і супутні комунальні послуги, що потребують споживання газу - гаряча вода, опалення) на думку експертів, зросли б у 2010р. в 2-2,5 рази. Що дуже вдарило б з одного боку по добробуту громадян, а з іншого - поставило б у дуже складне становище ЖКГ країни, яке і так перебуває на межі виживання, адже у випадку підняття цін на газ і відповідно інші комунальні послуги, пов'язані з його споживанням, оплата за їх використання різко б скоротилася. За оцінкою ж фахівців "Нафтогазу" без харківських угод ціни на газ для населення зросли б як мінімум у 8 разів, для ТКЕ - в 4 рази, для промисловості - в 1,5 рази.

     22 квітня Президент Янукович заявив "Це (зниження ціни на газ) дасть нам можливість не підвищувати цього року тарифи на газ і житлово-комунальні послуги".

     Тому, панове, щоб сьогодні не говорили націонал-помаранчеві політики і "експерти", харківський договір вигідний людям, значить і державі. Адже головна цінність будь-якої нормальної держави - це добробут людей, а не химерні націоналістичні постулати. Завдяки газовим угодам Леді Ю. у першому кварталі 2010 року ціна імпортованого російського газу для України склала $ 305,68 доларів за 1 тис. куб. м., в той же час середньоєвропейська ціна російського газу становила 280 доларів, а в Молдові 233 дол Після ж харківського угоди Україна буде платити за газ у другому кварталі $ 236 за тисячу кубометрів.

     Як кажуть, відчуйте різницю. І будь-якій нормальній людині зрозуміло, що краще за товар платити дешевше, ніж дорожче, що краще заплатити 230 ніж 330. А ті, хто стверджують зворотнє ... нехай це залишиться на їхній совісті.

    

     Звернімося до другого постулату опозиціонерів. Отже, чи є продовження терміну перебування ЧФ Росії в Севастополі після 2017р. порушенням Конституції? Давайте розберемося. У статті 17 Конституції записано: "На території України не допускається розміщення іноземних військових баз", але в пункті 14 перехідних положень Конституції сказано "Використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою України ". Розглянемо уважно цю норму. База ЧФ вже існує на даний момент? Так. Договір продовжений до 2042г., Значить він тимчасовий. На умовах оренди, а не інших умовах. Продовження визначено міжнародним договором і ратифікована ВР. Значить пункту 14 (перехідні положення - це органічна частина Конституції, поки вони не втратять чинність) цей договір ніяк не суперечить, а відповідно, цей договір повністю знаходиться в конституційному полі.

     Чи загрожує перебування російських кораблів у Севастополі українському суверенітету? Суверенітет - це незалежність держави у виборі свого зовнішньополітичного та внутрішньополітичного курсу. Так чим застарілі кораблі ЧФ у Севастополі можуть ущемити незалежність при ухваленні рішень зовнішньополітичного та внутрішньополітичного характеру? Відповідь очевидна будь-якій розсудливій людині - нічим. 19 років кораблі ВМС РФ стояли в Криму, і Українська держава була вільна у своїх політичних та соціально-гуманітарних рішеннях і діях. І Чорноморський флот ніколи не втручався у внутрішні справи України. У 2004р. сталася помаранчева революція, до влади прийшли люди, неприйнятні для РФ, але хіба флот спробував щось зробити? Ні. Коли кораблі ВМС США проводили навчання в акваторії Криму, хіба ЧФ їм заважав? Ні. Коли в аеропорту Сімферополя затримали депутата РФ Затуліна і змусили повернутися до Москви, що - його прийшли захищати БТРи? Так чому ж перебування ЧФ в Криму загрожує суверенітету? Помаранчеві стверджують, що наявність російської бази не дасть Україні вступити в євро-атлантичні структури. Але, по-перше, в ЄС можна вступити і маючи військові бази іноземних держав на своїй території. По-друге, не більше 25% громадян України сьогодні хочуть вступу України в НАТО. По-третє, генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен заявив: "Продовження термінів перебування російського Чорноморського флоту в Криму не завадить Україні в майбутньому стати членом НАТО".

     Тому ніякої загрози обмеження суверенітету України в реальності не існує.

     Можемо зробити висновок: харківські домовленості не суперечать Конституції, а загроза суверенітету Української держави існує тільки в хворій свідомості націонал-помаранчевих діячів.

 

      Деструктивна опозиція.

     Інакше ніж містерією ірраціоналізму і деструктивізмом сьогоднішні діяння і заяви опозиції сприймати неможливо. Давайте міркувати логічно. Як ми вже зрозуміли, зниження цін на газ - це благо для громадян України, а присутність чорноморського флоту не несе ніякої небезпеки для суверенітету України. Тим часом опозиціонери заявляють, що в разі їхнього приходу до влади вони денонсують угоди. Так чого вони хочуть? Щоб люди платили "астрономічні" ціни за газ і комунальні послуги, щоб закрилися заводи і сотні тисяч робітників залишилися на вулиці, щоб вимерли такі міста, як Маріуполь, щоб бюджетникам не платили зарплати, а пенсіонерам - пенсії? Саме такий розвиток подій міг чекати Україну, якщо б не були підписані харківські угоди, і таке майбутнє чекає країну у разі їх денонсації. У мене питання, панове: хто може бажати такого жалюгідного майбутнього для українського народу - його благодійники і захисники чи вороги? Відповідь, думаю, очевидна.

     Виходячи зі своїх русофобських страхів (що межують з психічною хворобою), націоналісти готові дестабілізувати ситуацію в країні. Адже вони закликають до дострокових виборів в парламент, до відставки президента. А які для цього правові підстави? Ніяких, коаліція є (КС визнав її законною), КАБМІН сформований і працює, парламент приймає закони. Але коли помаранчевих цікавили об'єктивні підстави та законність - в 2004р. або у 2007р.? Плювали вони на них, для них завжди на першому місці була "революційна" доцільність. А може націоналістичні постулати - це тільки ширма? І багато сьогоднішніх опозиціонерів розуміє, що їх час минає, що вони подібні до тих істот, які можуть жити тільки в каламутній воді, а в чистій вимирають. І якщо в Україні переможуть порядок і стабільність, їхньої політичної кар'єри кінець. А може деякі діячі опозиції бояться, що доведеться відповісти перед законом за те, що вони натворили, будучи при владі, за те, що довели країну до такого стану, за те, куди поділися гроші міжнародних кредитних організацій і платників податків? Дуже можливо, що саме тому влаштована вся ця "вистава".

     Панове, давайте самі собі відповімо на кілька запитань. Ми готові знову допустити переворот в країні? Ми готові дозволити знову розігратися помаранчевій вакханалії? Нам потрібні порядок і стабільність чи хаос в країні? Чи здатні ми підтримати уряд і президента у боротьбі з помаранчево-націоналістичною реакцією? Громадяни ми чи бидло?

     Нехай кожен чесний буде перед собою і подумає, яке майбутнє він хоче для себе, своїх рідних і своєї рідної землі.