- Нещодавно при Президентові України створено громадську Гуманітарну раду. Такі ж органи існують у кожній області. Чи означає це, що надалі соціально-гуманітарну політику держави визначатимуть ці формації?

    - Президент України Віктор Янукович заявив, що гуманітарну політику він патронуватиме особисто. Звідси ж - ініціатива щодо створення громадської Гуманітарної ради при Президентові України, з такою ж метою сформовані Комітет економічних реформ та Рада регіонів. Це - головні консультативно-дорадчі органи з якими працює Президент. Це - свого роду експертне середовище, де обговорюються і аналізуються всі ініціативи і лише потому впроваджуються в ту чи іншу сферу, зокрема й гуманітарну. Існують ряд суттєвих напрацювань, які будуть впроваджуватися найближчим часом. Відбулося чотири засідання гуманітарної ради, які були присвячені темам освіти, суспільного телебачення, фізичного виховання. Усі ці питання сьогодні дуже важливі. 

    І на Волині існує регіональна гуманітарна рада, яку очолює голова обласної державної адміністрації. До неї входять освітяни, науковці, представники галузі охорони здоров’я, працівники соціального захисту, митці, громадські діячі, багато інших фахівців. Ми провели перше засідання, на якому говорили про суспільне телебачення. Наступне засідання буде присвячено дошкільній освіті. Певні напрацювання та пропозиції вже є, як з боку обласної державної адміністрації, так і інших структур. Для себе ми визначили гуманітарну політику, як комплекс послуг і програм, які спрямовані на розвиток людини. Над цим ми будемо працювати. 

   - Ви згадували про дошкільну освіту. У липні прийняли зміни до Закону України про «Дошкільну освіту», суть яких полягає у тому, що вся дошкільна освіта стала обов’язковою для всіх п’ятирічних українців. Що уже зроблено, і що планує зробити влада для якнайкращого втілення цієї статті?

    - Дошкільна освіта є і буде пріоритетом для виконавчої влади. Сьогодні є дуже багато заяв від батьків на прийом дітей у дошкільні заклади. На 100 місць в дошкільних закладах області припадає 121 дитина. Мережа це - 383 дошкільні заклади і 45 комплексів школа-садочок - перевантажена, цього вочевидь мало. Тим більше, що маємо тенденцію приросту населення. Отже мережу нам потрібно розвивати вже сьогодні. І ми робимо це. Не минає тижня, щоб у якомусь районі не відкрився дошкільний заклад чи садкові групи. У багатьох селах – вперше. Наприклад тільки на Горохівщині за останні тижні ми відкрили 2 дошкільних заклади (у селах Мирків і Печихвостах) і ще три планується відкрити до кінця року в бужанах, Михлині, Звинячому. В найближчі роки нам потрібно зробити дуже багато. Влада визначила для себе на найближчі 5 років тільки побудувати 48 дошкільних установ, крім відновлення роботи колишніх садків, відкриття нових груп, реконструкції та капітального ремонту існуючих. Вже сьогодні напрацьована програма розвитку дошкільної освіти з конкретними населеними пунктами, термінами будівництва, розрахунками на кількість груп і дітей. До прикладу, до 2014 року передбачається будівництво, відновлення дошкільних закладів, або відкриття груп у Володимир-Волдинському районі у 17 селах, Іваничівському – 21 населених пунктах, Ківерцівському – 20 і так далі. Є розуміння того, що це спільна робота і самоврядування, і виконавчої влади, і самої громади. Буде підтримка і зі сторони Уряду, тоді разом ми зможемо зробити багато для того, щоб дошкільна освіта в нас розвивалася. 

   - Щодо середньої освіти. Якість освітніх послуг отримана школярами звісно більша там де оптимальне наповнення класів учнями. Чи планує влада призупиняти діяльність окремих сільських шкіл з недостатньою кількістю учнів? 

    - До цього питання повинен бути розумний і виважений підхід. Різкі рухи тут не матимуть місця. Ми розуміємо, що на сьогодні у нас чимало малокомплектних шкіл, і це є проблемою, найперше у сенсі якості освіти у таких закладах. Ми повинні йти шляхом оптимізації мережі. Створювати хороші умови для навчання дітей, зміцнювати навчально-методичну і матеріальну бази, організувати підвезення дітей. Над цим ще потрібно багато і довго працювати. Сьогодні мова йде про освітні округи, про опорні школи. Загалом в нас всі освітні навчальні заклади на досить достойному рівні. Є також базові школи, де високого рівня вчителі і матеріально-технічна база, тому діти з сусідніх шкіл при можливості повинні навчатися саме в таких школах. Таким чином будуть впроваджені зміни в систему освіти. 

   - Олександре Івановичу, чи буде підсилення мережі навчальних закладів у Луцьку, містах обласного значення, райцентрах?

    - Поряд із розвитком дошкільної освіти, ми розуміємо, що належну увагу потрібно віддавати й закладам середньої освіти. В планах будівництво 16 нових шкіл. Всі лучани знають, що є потреба школи в 55 мікрорайоні. По суті в усіх містах обласного значення є необхідність будувати ще по одній школі. Не виняток і райони. Крім будівництва нових шкіл, передбачені капітальні ремонти і добудови чи то навчальних корпусів, чи то спортзалів, їдалень, актових залів. Зараз у стадії будівництва 8 шкіл. Це в с. Рованці, Луцького району, с. Видраниця, Ратнівського району, с. Цир, Любешівського району, с.Осівці, Камінь-Каширського району, с. Головне Любомлького району та інших. Буде починатися будівництво нової школи в селі Любохини Старовижівського району, де близько 500 учнів і які навчаються в пристосованих приміщеннях. Ми будемо будувати школи, і гроші для цього будуть. Разом з тим ми будемо працювати над зміцненням матеріально-технічної бази шкіл. Якісну освіту ми повинні дітям давати. 

    - Ви говорили про підвезення дітей в сільські школи. Де найближчим часом планується реалізація програми «Шкільний автобус»? 
   

   - За державною програмою ще в цьому році має надійти п’ять шкільних автобусів. Є багато бажаючих їх отримати. Але розподіл визначатиметься гостротою потреби. Була хороша практика, так би мовити співучасті в програмі - якщо держава купувала автобус, то і місцева влада повинна теж була придбати автобус. І хоч на сьогодні підвозиться в області майже 99% школярів, які цього потребують, ще є чимала потреба в шкільних автобусах. Навіть з огляду на те, що той транспорт, який працює давно варто поновити. Вже в наступному році Уряд планує серйозно збільшити фінансування цієї програми. Думаю, до 2012 року в області ця програма буде повністю закрита. Але, якщо прагнути до еталону, то кожна школа повинна мати власний автобус. Тому ця тема буде відкрита й надалі. 

   - Які перспективи середньо спеціальної і вищої освіти на Волині у найближчі 5 років, адже неодноразово ми чуємо розмови про об’єднання вузів. Також є проблеми і з потребою у кадрах, які готують середньоспеціальні навчальні заклади.

    - Президент України 2011 рік визначив роком освіти та інформаційних технологій. Це дасть можливість отримати серйозні фінансові ресурси для розвитку освіти загалом. Багато ініціатив було цього року в плані реформування системи освіти. Сьогодні вже напрацьовується нова програма розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки. Буде новий підхід до організації системи професійно-технічної освіти з відповідними асигнуваннями. Фінансування буде передано на регіональний рівень. Профілізація освіти теж буде мати місце. Будуть створюватися потужні базові центри. Все повинно йти в комплексі. Разом з тим нам треба зважати на ринок праці. У перспективі ми зможемо формувати замовлення і якісно готувати фахівців, які будуть затребувані на місцевому, що надзвичайно важливо, ринку праці. 

    - Олександре Івановичу, повертаючись до вищої освіти, чи слід очікувати об’єднання волинських вузів? 

    - Говорячи про вищу освіту, варто сказати, що від неї ми очікуємо висококваліфікованих спеціалістів. На сьогодні багато випускників вищих навчальних закладів стоять на обліку в центрах зайнятості і мають проблеми з працевлаштуванням. Це говорить про те, що є розбіжності між реальними потребами, державним замовленнями і тією кількість фахівців та їх спрямуванням, яку готують наші виші. Окрім того, у вищих навчальних закладах повинна бути серйозна наукова школа, яка напрацьовується десятиліттями. Тому доречно вести мову про потужний регіональний класичний університет, який відповідатиме цим вимогам. 

    - Які програми, щодо поліпшення якості медичних послуг будуть втілені до 2015 року та чи слід очікувати оптимізації мережі медичних закладів?

    - Ми маємо досить розгалужену мережу лікувальних установ. Але усе ще актуальним є питання якості і доступності медичних послуг. Концепція реформування системи охорони здоров’я також уже напрацьована. Область чекають зміни, зрозуміло - на краще. Сьогодні ми говоримо про госпітальні округи, про первинний рівень медико-санітарної допомоги. В селі, а часто і на районному рівні, люди не можуть отримати якісної медичної послуги. Ми будемо робити первинні пункти медико-санітарної допомоги в селах, вторинний рівень буде на базі центрів цих округів, третій рівень – це спеціалізовані сучасно оснащені центри медичної допомоги. Робота над цим вже почалася. Існує загальнодержавна програма, яка передбачає надання автомобілів швидкої допомоги з відповідним обладнанням. Серйозна робота ведеться над програмами по забезпеченню медичним обладнанням, потреба в ньому дуже велика. Не мало ми вже отримали цього року. Але попереду - велика праця. 

   - Які новації і перспективи передбачені у галузі культури? 

    - Головне, чого треба позбутися, це – ганебного принципу фінансування цієї галузі за залишковим принципом. Адже після хліба насущного людина потребує поживи для душі. І що якіснішим буде це наповнення, тим гармонічнішим стане духовий вимір буття людини. Однак, починати треба з буденних, так би мовити, приземлених речей. Найперше, відновити 100% тарифікації оплати праці працівникам культури, особливо гостро ця проблема стоїть у сільській місцевості. Ми уже почали роботу в цьому напрямку. До слова, працівникам галузі віднедавна почали нараховувати матеріальну допомогу на оздоровлення. Другий за значимістю напрямок – відновлення осередків культури, знову ж таки, на селі. Завдання на найближчі роки – ремонт, відновлення опалення, обладнання необхідним інвентарем усі без винятку будинки культури. А ще – створення клубних закладів у тих населених пунктах, де їх немає чи ніколи не було. Рівно ж те саме стосується бібліотечних установ. Це – перші кроки. Ну а далі, як мовиться, буде хліб, буде і пісня. 

    Загалом соціально-бюджетна сфера це те, що стосується кожної людини. Це – визначальна, стратегічна, і, водночас, дуже вразлива сфера. У сьогоднішній розмові ми зачепили лише маленьку часточку усього комплексу, який вона охоплює. Але я переконаний і хочу запевнити волинян у цьому, що довгоочікувані і, головне, конче актуальні зміни уже настали. Вони характеризуються системністю, виваженістю і послідовністю. А базуються на фаховості і гарантованому фінансуванні. Не все і - не відразу. Але адекватна часові, країні і, головне, її громадянам соціально-бюджетна сфера в державі буде, я - переконаний.