Події чергової сесії обласної ради, яка відбулася 15 лютого 2011 року та її тупикового завершення прокоментував депутат обласної ради, перший заступник голови Волинської ОДА Олександр Башкаленко: «Я не розумію допоки ми будемо розмежовувати наше суспільство? Ми ж після виборів домовилися, що політичних питань у площині ради не буде. Я був переконаний, що прийшов новий формат - новий депутатський корпус, і що ми будемо працювати конструктивно та злагоджено в інтересах волинян. А що ми бачимо натомість? На останній сесії так звана опозиція заблокували трибуну і зірвали роботу сесії. Через це ми не розглянули жодного бюджетного питання, надання пільг для чорнобильців, програму запобігання та лікування серцево-судинних захворювань та багато інших важливих для області питань. Натомість нам продемонстрували саморекламу окремі політичні сили, які намагалися задовольнити власні «нездорові» амбіції. Опозиція не дала змоги працювати депутатам, бо останні не хотіли на їх вимогу порушувати Регламент.

З іншого боку, якщо у них є велике бажання говорити про героїзм Бандери – то хіба їм хтось заважає? Для цього є ЗМІ, але аж ніяк не зала обласної ради у якій можна оминувши платний ефір висловити свою егоїстичну позицію. Будь-ласка, друкуйтеся в газетах, виступайте на телебаченні скільки заманеться, ніхто ж не боронить висловленню власної думки.

У нас же не має гірших та кращих , усі ветерани для нас однакові і ми усіх поважаємо. Ну скажіть, коли стоїть питання про виділення коштів на оздоровлення ветеранів ОУН-УПА хіба хтось з нас не піднімає руки? Бо це передусім люди похилого віку, яким теж дісталося від буремної епохи. Вони громадяни України, як ми можемо їх викинути обабіч соціального захисту. Для чого оці показові політичні виступи? Про яку подальшу ефективну роботу ми можемо говорити, якщо будуть продовжуватися ці політичні питання без будь-якого підґрунтя?

Якщо героїзація Бандери це справді особисте політичне прагнення, яке йде від серця то будь-ласка: ставте пам’ятники тільки не залучайте до цього все суспільство. Не викроюйте з бюджету, спрямованого на потреби громади, кошти, які будуть використані лише на задоволення політичних інтересів купки політиків.

Будь ласка, за власні кошти зводьте вимріяні постаменти. Адже у лавах «Батьківщини», «Свободи» та «За Україну» є чимало заможних меценатів – а от чи є вони справжніми патріотами? Ось реальна можливість це перевірити. Нехай вони «скинуться» на пам’ятник і повірте проблема буде знята. А піар який на цьому зроблять! Це ж все реально, але друге питання – чи насправді потрібен їм той пам’ятник, чи просто щоб про них говорили?

Не хочуть давати кошти багатії, то нехай справжні патріоти, яких за словами опозиції нараховується чи не вся українська нація виділять на побудову пам’ятника всього на всього по кілька гривень. І я переконаний , якщо і справді їх така велика кількість, зібрана сума буде доволі велика, і за неї можна поставити не один пам’ятник.

Але ж швидше за все ситуація виглядає дещо по-іншому, і тих, хто погодиться відати гроші на постамент, напевно, не так багато. Ось тому в даному випадку потрібно розуміти, що ховається за поняттям справжній патріот. Чи можна охарактеризувати цим словом тих, хто намагається за рахунок держави і розбрату робити собі політичні дивіденди? Скидається на те, що причина тут далеко не у пам’ятнику та званнях, просто більше немає на чому робити собі рекламу. Ось і вся правда.

До речі, результати опитувань проведених стосовно героїзації Бандери та увіковічення його в камені, говорять самі за себе. Наведу результати опитування громадської думки, презентовані генеральним директором ФОМ-Україна Олександром Бухаловим щодо указу екс-президента України Віктора Ющенка про присвоєння звання Героя України лідерові Організації українських націоналістів Степану Бандері.

Згідно з оприлюдненими результатами,

60,2% опитаних українців негативно поставилися до цього указу президента,

позитивно - 19,5%.

Байдуже поставилися до даного рішення 12,4%, а 7,9% не змогли відповісти.

Це позиція українців. Тоді скажіть навколо чого триває суперечка?

І ще виникає наступне питання: хіба ті, хто проти надання Бандері звання героя – не є нашими співвітчизниками. Чи можливо «Свобода» та «Батьківщина» мають власну класифікацію, під яку потрапляють лише лояльні, тоді про яку свободу вибору та врахування громадської думки ми можемо говорити? Якщо організація іменує себе наприклад, «Свободою» - вона повинна відповідати тому поняттю, яким себе позначає, в іншому випадку – це лицемірство і те, що зараз відбувається навколо питання по Бандері – це, на мою думку, всього на всього політична катавасія, навколо якої мусуються назви кількох політ сил. Громада та її інтереси насправді тут ні до чого, оскільки, на останній сесії «завдяки» їм не було проголосовано жодного важливого для громади питання.

Світлана Задорожна