Частина з них навіть не заслуговує нашої уваги, лише є бажання розкрити суть тих найважливіших невиконаних зобов’язань, які можна було і потрібно було виконати, але з причини легкого ставлення Тимошенко до своїх слів вони так і залишились словами.

Однією з найвідоміших «фішок» Тимошенко – було повернення вкладів Ощадбанку СРСР, які ще в народі отримали назву «Юлина тисяча».

Вердикт слідуючий – не виконано.

При цьому Тимошенко 29 вересня 2007 року переконувала, що піде у відставку, якщо протягом двох років роки не поверне вклади. Як ми побачили і це виявилось пустослів’ям.

Наступне підвищення мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму. Як відомо, БЮТ плюється на регіоналів, литвинівців і т. п., клянучи їх популістами. При цьому забуваючи, про те, що нещодавно обіцяв народу аналогічне підвищення вустами свого лідера.

2 квітня 2008 року Тимошенко пообіцяла, що уряд буде щомісячно корегувати мінімальний прожитковий рівень. Пізніше вона стверджувала, що уряд має намір підняти мінімальну зарплату і прожитковий мінімум з 1 грудня 2009 р. Але опозиція, яку на той час очолював В. Янукович її випередила і по часу, і по масштабу підняття виплат.

Факт наміру підвищити мінімалку та прожитковий мінімум тут приводиться лише для того, щоб підкреслити нівелювання прем’єром своїх же обіцянок. Опонуючи зараз прихильникам підвищення, Тимошенко фактично сперечається самою собою. При цьому безжальні пошукові системи видають взагалі унікальний набір нереалістичних і нереалізованих обіцянок Тимошенко з приводу зарплат.

На цьому місці з дозволу читача ставиться крапка - здається, має вже бути зрозуміло все. Ціна обіцянок Тимошенко дорівнює нулю. Та саме цікаво те, що невиконані обіцянки Тимошенко успішно виконуються Януковичем, що найбільше не подобається леді Ю, чим і пояснюється така активна діяльність лідера опозиції.

Зрозуміло, що на протязі 100-денки багато зробити не можна, але як висловились експерти «ця влада зробила за сто днів більше ніж попередня влада за всі п’ять років».

Що вдалося В.Януковичу? Перше, це, звичайно, потужна владна вертикаль, яку Янукович збудував за рекордно короткі терміни. Влада в нас тепер жорстка й м’язиста. В Януковича свій Кабмін і своя більшість у Верховній Раді. Ніхто не очікував від Партії регіонів формування коаліції в парламенті в такі стислі строки, оскільки були певні політичні та правові аспекти, що заважали цьому. Саме концентрацію влади в своїх руках можна вважати основним досягненням Президента за цей термін. Суспільство ж у свою чергу отримало певну стабілізацію, оскільки відсутність конфліктів між Президентом, ВР та урядом дає змогу системі державної влади працювати в нормальному режимі.

Друге позитивне діяння сталося порівняно недавно. Янукович таки вніс на розгляд Ради законопроект про судоустрій і статус суддів, в якому розписаний план судової реформи. Зокрема, згідно з документом: терміни розгляду справ із адміністративних позовів значно скоротять. Спрощено порядок залучення суддів до кримінальної відповідальності. Заплановано істотно збільшити зарплату. Зокрема, зарплата судді першої інстанції становитиме 15 мінімальних заробітних плат (понад 13 тисяч грн.). Суддів усіх рівнів змусять оприлюднювати декларації про свої прибутки, прибутки членів сімей. Уперше в Україні передбачена публікація декларації про витрати, у випадку, якщо вони більші, ніж місячний прибуток судді.

Третє, підвищення соціальних стандартів, що сприяло покращенню життя населення. Незважаючи на економічну кризу та розкрадання державного бюджету попередньою владою Президент зумів знайти вихід з доволі складного становища і соціальні стандарти були підвищені.

Із вищевикладеного стає добре зрозуміло, яка ціна обіцянок українських політиків. Тільки одні ці обіцянки виконують, а для інших вони так і залишаються словами.