На думку Олександра Курилюка, професійно-технічній освіті бракує більш тісних партнерських стосунків з роботодавцями. Результатом такої співпраці має стати внесення змін у зміст професійної освіти відповідно до вимог роботодавців. А з метою подолання диспропорції між попитом та пропозицією на робітничі кадри при формуванні Територіальної програми зайнятості населення враховувати випуск робітничих кадрів, підготовлених у ПТНЗ за державним замовленням. Щорічно, за рік до завершення навчання, детально аналізувати можливості працевлаштування випускників ПТНЗ. Практикувати гарантування першого робочого місця.

"Лише спільними зусиллями ми зможемо зробити, щоб професійний розвиток трудового потенціалу регіону був адекватний потребам економіки і тим вимогам, які ставить перед нами суспільство. Тільки у такій взаємодії ми знайдемо правильні шляхи вирішення кардинальних проблем розвитку освіти, науки і виробництва, адже від якості людських ресурсів залежить рівень розвитку як країни, так і нашого регіону." - підсумував Олександр Курилюк.

Сьогодні жодна структура у регіоні не може впевнено спрогнозувати скільки та якої кваліфікації робітники потрібні для економіки на перспективу. Налагоджена лише система обміну інформацією про пріоритети розвитку галузей економіки та поточну потребу регіону у кваліфікованих робітничих кадрах. Напруженою залишається ситуація з набору учнів на навчання за окремими професіями, яких потребує ринку праці регіону, але які не приваблюють випускників. Переважна їх більшість бажає навчатися у ВНЗ або мати престижну професію, яку, не рідко, не потребує ринок праці. Це призвело до утворення диспропорції між попитом та пропозицією на робітничі кадри. На жаль не практикується у нашій області виділення підприємствами стипендій тим учням, які здобувають дефіцитні професії. Більше того. значна кількість підприємств, у порушення нормативних вимог, не проводять оплати праці учнів під час проходження виробничої практики.

Протягом багатьох років бюджетні асигнування виділяються закладам профтехосвіти лише на виплату заробітної плати, стипендії, оплату енергоносіїв та матеріальне забезпечення дітей-сиріт. Повністю відсутнє фінансування на розвиток навчально - матеріальної бази кабінетів, майстерень виробничого навчання, лабораторій. Недостатня забезпеченість навчальних закладів підручниками, навчальними посібниками.

Та попри все професійно-технічні навчальні заклади спрямовують свою діяльність на виконання державного замовлення з прийому учнів на навчання, забезпечення потреби регіонального ринку праці робітничими кадрами, підготовку закладів профтехосвіти до роботи у новому 2010-2011 навчальному році.