- Олександре Костянтиновичу, прокоментуйте, будь ласка, рекомендацію АМКУ, щодо дотримання медичними закладами чинного законодавства під час збору добровільних благодійних внесків від громадян. Здається, рік тому Ви активно виступали проти благодійництва у лікарнях, подавали депутатські запити ініціювали перевірки. Чи зміниться на Вашу думку відтепер ситуація із завуальованими платними послугами, коли її будуть нібито контролювати, і якою є альтернатива добровільно-примусовим внескам у лікарнях?

- Думаю ситуація не зміниться допоки не зміниться законодавство, але давайте про все по-порядку.

Так, справді рік тому до мене, як до депутата обласної ради, звернулися волиняни зі скаргою, що їх не захотіли обслуговувати у лікарні допоки вони не сплатять благодійних внесків. Мене це, м’яко кажучи обурило, бо справді переді мною були бідні селяни, яких хвороба привела до міста. У медичному ж закладі у них хотіли забрати останні копійки, замість надання першої допомоги, і це все під прикриттям благодійних внесків.

Я все добре розумію, що держава фінансує медичну галузь тільки наполовину але вихід є завжди, який, до речі, може задовольнити обидві сторони. А які наслідки сьогодні дає, так звана, благодійність у лікарні? З одного боку – людина, не маючи грошей, повинна помирати на коридорі лікарні, з іншого - медики – еліта суспільства в свою чергу займаються жебрацтвом, адже змушені принижуватися, просити у пацієнтів гроші, бо так сказало вище керівництво. Я думаю такій благодійності не місце у лікарнях, і не місце там тим керівникам, які її ініціюють.

Враховуючи недостатнє фінансування галузі, Кабінет Міністрів дозволив лікарням займатися фінансово-господарською діяльністю з метою збільшення коштів, необхідних для фінансування лікарні. Офіційні надходження від такої діяльності все ж не покривають необхідний для нормального забезпечення роботи лікарні мінімум. Додатково залучаються певні кошти неофіційним шляхом. Втім, їх рух та цільове призначення проконтролювати не можливо. Хто сьогодні належним чином контролює благодійництво у медицині? Ніхто. Перевіривши, і то тільки поверхнево, діяльність благодійних кас органи прокуратури фіксують фінансові зловживання, примусові збирання поборів. Всі знають, що левову частку свого лікування пацієнти оплачують самотужки, ліки, обстеження і не тільки. І при цьому ще треба здавати благодійні кошти, то куди ж вони йдуть? Думаю лише залишки потрапляють на потреби мед закладів. Тому я категорично проти вимагання благодійних внесків.

Треба починати зароджувати страхову медицину, нехай поетапно, але щось треба робити. Цього року у Волинській області на потреби медицини виділили більше 273 млн гривень, це майже на 48 мільйонів більше аніж у минулому році. Знаю, і цих грошей не досить, але, повірте, і ними треба розпорядитися по-господарськи, і головне – прозоро.

Альтернативу, особисто я, вбачаю у впровадження обов’язкового соціального медичного страхування. Це буде додаткове джерело фінансування медицини, окрім бюджетного.

Гроші з державної казни спрямовувалися б на утримання медичних закладів, гідні зарплати лікарям. Все інше, насамперед кошти від медичного загальнообов’язкового страхування – на лікування (на більший перелік медикаментів, на кращу базу діагностики і обстеження). Так є сьогодні і в Польщі, і в країнах Балтії, і в Молдові, і в Росії.

[i]